Прем”єра фільму «Антон і червона химера»

0
23
В Україні крок за кроком вчаться знімати якісне кіно. Хоча, вірніше,  можна сказати й так: вже навчилися. Це відбувається тоді, коли за справу беруться професіонали, а не кіно заробітчани, які протягом усіх 30-ти років Незалежності «варять» примітивне кінематографічне «мило», яке – і це парадокс – потім вішають глядачам на вуха … у вигляді не надто смачної  «локшини»… Позаяк мають нас, глядачів,  вибачайте, за лохів… Слава Богу, так буває не завжди.

За прикладами ходити далеко не треба. 16-го березня в столичному кінотеатрі «Сінема Сіті» відбувся прес-показ нової української кіно картини “Антон і червона химера” відомого режисера Зази Урушадзе (на жаль він помер, так і не побачивши прем”єру свого дітища на широкому екрані в Україні).

Фільм розповідає про буремні 20-ті роки минулого століття. Драматичні події (у центрі яких два хлопчики: німець Антон і єврей – Яша) відбуваються на півдні України, у невеличкому одеському селі.

Волею долі  хлопчики опинилися у самому епіцентрі боротьби за збіжжя і так званого «великого терору». На їхніх очах гинуть рідні люди, та й вони самі потрапляють під «роздачу» більшовиків. А потім – о, ця дитяча наївність! – добровільно визволяють із полону самого Троцького, якого ув”язнили їхні ж найближчі родичі… Збройне повстання колоністів (німців і євреїв) більшовики по-звірячому придушують. Дивуватися немає чому :  червоний терор – це воістину терор на крові… А найбільше у степах Одещини  лютує така собі більшовичка Дора. За сценарієм – Змія-Зміївна.  Руки у цієї  більшовички Дори  – по лікті в крові. Нічого особистого – це ж Р-Е-В-О-Л-Ю-Ц-І-Я!…

Велика жовтнева  пролетарська революція, головне гасло якої : «Весь мир насилья мы разрушим до основанья, а затем мы наш, мы новый мир построим, кто был никем тот станет всем!» Голодні і раби (чи все ж, голодні раби?) завзято виконують накази Троцького і Дори. Це їм навіть подобається. І до смерті лякає головних героїв картини, яким таки пощастило «вистрибнути» із цього кривавого урагану і прожити довге драматичне життя на чужині, аби на самому фініші життєвої стежки знову зустрітися…

Я свідомо  не буду переповідати усю сюжетну лінію фільму «Антон і червона химера». Скажу лише, що саме такі психологічні стрічки (а не  примітивні «стрілялки – жахалки») дуже потрібні нашим сучасникам, особливо – молодим людям,  аби вони зрозуміли, що саме відбулося у далекому 1917-му році, коли у протистоянні із царським режимом перемогу вибороли  більшовики…

Велика подяка сценаристам фільму Зазі Урушадзе, Дейлу Ейслеру та Вадиму Ермоленку, що вони досить правдиво переосмислили ту драматичну епоху і засобами сучасного кіно створили чудовий історичний екшн, який особисто я дивився із великим інтересом від першого до останнього кадру.

Та й актори, задіяні у цьому фільмі (Себаст”ян Антон, Володимир Левицький, Наталія Рюміна, Микита Шланчак,  Сімсон Баббел, Регімантас Адомайтіс, Юозас Будрайтіс та інші)  на знімальному майданчику викладалися на всі 100 відсотків.

.

Адже іноді (а на вулиці у цей час було 35-40 градусів по Цельсію у тіні) їм доводилося знімати по 50 дублів…  І все ж творцям цієї прекрасної кіно картини вдалося правдиво і випукло відтворити реалії тієї далекої від нас кривавої епохи.

Що ж, можна лише привітати творців “Антона і червоної химери” із великим  творчим успіхом і побажати, аби цей яскравий і чесний фільм завоював глядацькі симпатії не лише в Україні, а й далеко за її межами.

Трейлер фільму дивіться за цим посиланням https://www.youtube.com/watch?v=fCC_P7qOffo

#фільмАнтонічервонахимера #Сучаснеукраїнськекіно #ЗазаУрушадзе

#ДейлуЕйслер #ВадимЕрмоленко #история #экшн #історичнадрама #СергійКомісаров #УКРПРЕС_ІНФО #АндрійСуярко #СінемаСіті

Сергій Комісаров, шеф-редактор Інформаційного агентства УКРПРЕС-ІНФО
Фото автора

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я