Люди середнього і старшого покоління, сподіваюсь, ще не забули чудову телевізійну програму талановитого актора Леоніда Філатова «Чтобы помнили», яка, немов надпотужній інтелектуальний магніт, притягувала до себе щотижня мільйони й мільйони глядачів. Вірніше, це була не одна програма, а цикл документальних телепередач, присвячених відомим акторам, які вже пішли із життя, а також акторам, про яких незаслужено забули… Чомусь саме ця телесага і девіз талановитої людини-актора-публіциста «Чтобы помнили» Леоніда Філатова виникли у моїй пам”яті після допрем”єрного перегляду чудової стрічки «Ціна правди», який відбувся 27 листопада 2019 року у найбільшому кіно театрі України «Київська Русь».
Ця епічна картина присвячена трагічному періоду у історії нашої країни – Голодомору. Навіть ті, кому пощастило не народитися у ті страшні роки, усвідомлюють – що це було насправді. Комусь розповіли родичі, які дивним чином не загинули у роки лихоліття, хтось дізнався про Голодомор із книг, а дехто – подивившись кіно про цю гуманітарну катастрофу, в яку український народ-хлібороб загнав «вождь и учитель советских народов, наш дорогой товариш Сталин». Саме про 1932 – 1933 роки, які були найстрашнішими за весь період Голодомору, розповідає ця могутня за силою реалізму картина… І справді : страшні часи Голодомору український народ не забуде НІКОЛИ. Адже ця рана НІКОЛИ не загоїться в нашій історії. Надто вже великими були втрати – від 7-ми – до 10-ти мільйонів наших співвітчизників згинули у вирі Голодомору.
Як це було? Як пухли, а потім гинули від голоду наші співвітчизники, у яких багнетами і гвинтівками «вибивали» хліб? Про це треба знати, але краще цього не бачити… Хоча у «Ціні правди» є реалістично відзнята сцена канібалізму, коли менші діти на очах у головного героя картини Гарета Джонса … їдять щойно зварені шматки трупа свого старшого братика. Моторошно!.. Для чого автори кіно стрічки відзняли цей епізод? Думаю, саме для того, щоби всі чесні люди світу пам”ятали про загальноукраїнську трагедію планетарного масштабу. Ось чому, по завершенню останнього кадру «Ціни правди» я згадав телевізійну програму талановитого актора-журналіста-публіциста Леоніда Філатова ««Чтобы помнили» … Пам”ятатимемо. Ніколи не забудемо!
ДОВІДКОВО :
«Чим більше я дізнавався про Ґарета, тим більше розумів, наскільки особливим він був. Якби я міг хоч трішки стати так само сміливим, як він, моє життя змінилося б на краще», – розповідає Джеймс Нортон, виконавець ролі журналіста.
Журнал Elle Україна випустив велике інтерв’ю з актором. Шукайте в новому випуску!
Прем’єра фільму «Ціна правда» – 28 листопада!
Більше про фільм – на офіційній сторінці в
Історія журналіста Гарета Джонса
Британський журналіст Гарет Джонс народився 13 серпня 1905 року у валлійському місті Баррі. Його батько Едгар був директором місцевої школи, а мати Енні Гвен Джонс у молодості працювала в Україні тьютором Артура Юза — одного з синів Джона Юза, засновника Юзівки – майбутнього Донецьку. Гарет із дитинства чув розповіді про Україну.
Джонс закінчив Абериствітський коледж, потім Страсбурзького університету, а далі – Триніті-коледж у Кембриджі. Прекрасна освіта стала запорукою кар’єри – у 25 років він став радником з питань міжнародної політики колишнього прем’єр-міністра Британії Девіда Ллойда Джорджа. І вже невдовзі Гарет розпочав працювати як журналіст світових видань.
У 1933 молодий валлійський журналіст Ґарет Джонс році вирушив до Радянського Союзу, щоб викрити та донести до світової спільноти правду про злочини сталінського режиму та Голодомор в Україні. Він побачив голод на власні очі й голосно розповів про це світу. Однак світ промовчав, політики Заходу не бажали чути незручну їм історію, а поважні медіа не підтримали журналіста в його боротьбі за правду, продовжуючи публікувати альтернативні новини, народжені у Москві.
Волтер Дюранті став людиною, чиї слова коштували Гарету кар’єри.
Дюранті здобув собі славу як голос Радянського Союзу у західному світі. Він брав інтерв’ю у Сталіна, а за серію репортажів із СРСР у 1932 році отримав Пулітцерівську премію. У матеріалах він просував точку зору тоталітарної влади, виправдовуючи її дії та викривлюючи правду.
Коли Гарет Джонс опублікував свої статті про Голодомор у західній пресі, проти нього піднялася хвиля критики. Волтер Дюранті у цьому процесі зайняв головне місце, написавши у «Нью-Йорк Таймс» статтю «Росіяни голодні, але не помирають із голоду», у якій майстерно зманіпулював фактами.
Гарет відповів на цю статтю, але видання надрукувало його майже два місяці по тому, коли скандал вже затих. Дюранті зіграв вирішальну роль у кар’єрі Гарета – саме ця хвиля, що її підняв радянський пропагандист, зруйнувала репутацію журналіста, проте його відкриття стали підґрунтям для написання алегоричного роману «Колгосп тварин» Джорджа Орвелла, який побачив світ у 1945 роци.
Гарет не припиняв займатися розслідуваннями після того, як йому заборонили в’їзд до СРСР. Наступною точкою на карті для Джонса стала Внутрішня Монголія – частина Китаю, яку на той час окупувала Японія. Разом із Гербертом Мюллером, німецьким колегою, він вирушив у подорож, аби дослідити, що відбувається на далекому сході.
Організатором експедиції стало німецьке підприємство Вестваг. Журналісти побували в Японії та Китаї, а далі відправилися до Маньчжурії. На кордоні їх затримали японські військові й змусили повертатися до Китаю певним маршрутом. По дорозі журналістів перестріли й захопили бандити.
За звільнення репортерів вони вимагали великий викуп. Проте Мюллер опинився на свободі вже за два дні, а Джонс провів у полоні 16 діб – і його застрелили. Гарет Джонс не дожив до свого 30-ліття усього лише один день.
Згодом стало відомо, що Вестваг співпрацював з НКВС, а Мюллер опинився агентом комуністичного інтернаціоналу. Гарет Джонс був незручною фігурою для багатьох сторін: його матеріали дратували не тільки СРСР, але й його союзників – Китай та Німеччину, проте й Японія була незадоволена надто цікавим журналістом, отже його загибель влаштовувала всіх.
ПРО ФІЛЬМ
Прем’єра в Україні: 28 листопада 2019.
Дистрибутор: MMD UA та FILM.UA Distribution.
Слоган: Нерозказана історія Гарета Джонса.
Синопсис:
1933 рік. Валлійський журналіст та радник британського прем’єр-міністра Гарет Джонс шукає наступну велику історію та приїжджає до Москви, щоб взяти інтерв’ю у Сталіна. Там він знайомиться з Адою Брукс, яка відкриває йому очі на «радянську утопію», і Гарет, попри смертельні погрози спецслужб СРСР, розпочинає власне розслідування. Крок за кроком він наближається до розкриття правди про найбільшу трагедію українського народу – Голодомор. Відкриття Джонса стали підґрунтям для написання алегоричного роману «Колгосп тварин» (1945) Джорджа Орвелла.Режисер: Аґнєшка Голланд.
Автор сценарію: Андреа Халупа.
Продюсер: Клаудія Смея, Станіслав Дзідзіч, Єгор Олесов, Ангус Ламонт, Андреа Халупа.
У ролях: Джеймс Нортон, Ванесса Кірбі, Пітер Сарсгаард, Джозеф Моул, Кеннет Кренем, Яків Ткаченко, Олег Драч, Володимир Федорук, Анна Шайдюк, Анастасія Чала, Аліна Ковальська та інші.
Виробництво: Польща (Film Produkcja за підтримки Polish Film Institute), Україна (Kinorob за підтримки Державного агентства України з питань кіно) та Велика Британія (Jones Boy Film).
Промо-кампанія фільму в Україні базується на масштабному соціально-просвітницькому проекті компанії FILM.UA Group за підтримки генерального медіапартнера каналу «Україна», метою якого є популяризація персони Гарета Джонса в Україні і світі, та збереження пам’яті про Голодомор в Україні 1932-1933 років.
#ЦінаПравди #НерозказанаІсторія #ГаретДжонс #ЗарадиПравди #ГаретДжонс #ДжеймсНортон #КиївськаРусь
#СергійКомісаров #УКРПРЕС_ІНФО
Сергій Комісаров, шеф-редактор інформаційного агентства УКРПРЕС-ІНФО
