Україна не припинить знищувати російську нафтову промисловість доки росія не припинить агресію
Енергетичний фронт: Чому Україна не зобов’язана оплачувати «комфорт» союзників власною кров’ю
Поки світові дипломатії, асамблеї та парламенти вкриваються холодним потом від коливань цін на нафту, Україна продовжує системно випалювати енергетичне серце російської агресії. Станом на 6 квітня 2026 року ситуація досягла точки кипіння: через безжальні українські діп-страйки росія втратила майже половину своїх нафтових потужностей. Натомість, офіційний Київ майстерно ігнорує «занепокоєння» Вашингтона та європейських партнерів щодо ударів по російських НПЗ.
Дипломатія «малодушшя» vs Реальність виживання
Союзники вкотре намагаються тиснути на Україну, вимагаючи припинити атаки на енергетичні об’єкти РФ. Аргумент незмінний – падіння економіки через глобальну нафтогазову кризу, яку додатково підігріває війна в Ірані та перекриття Ормузької протоки.
Проте виникає логічне запитання: чому Україна має забезпечувати Заходу економічні зручності ціною життів своїх громадян? Керівник Офісу Президента Кирило Буданов підтвердив факт тиску з боку партнерів саме в період загострення ситуації в Перській затоці. Але для України удари по НПЗ – це не «гра в геополітику», не маніпуляції домовленостями, а частина єдино можливої та ефективної стратегії виживання, що спрямована на виснаження ворога.
Хроніка ефективного руйнування
Останні звіти з фронту свідчать про те, що українська «ділова логіка» діє безвідмовно:
- Порт Приморськ, порт Усть-луга (Санкт-Петербург): Зазнали пошкоджень об’єкти «Транснєфті».
- НПЗ у Нижегородській області: Уражено потужності «Лукойлу».
- Новоросійськ: Масштабна пожежа охопила нафтоналивний комплекс, «Шесхаріс» заграву від якого бачило все місто.
Стратегічний параліч окупантів
Ураження термінала в Новоросійську – дуже болючий удар під дих логістиці ворога на півдні. Цей об’єкт безпосередньо забезпечує пальним підрозділи РФ, які воюють проти України, а також військові кораблі Чорноморського флоту. Виведення з ладу таких вузлів – це прямий шлях до зупинки ворожої техніки на фронті.
Ультиматум здорового глузду
Будь-які натяки чи примуси зі сторони США, Европи чи інших дерджав припинити удари по нафтофій інфраструктурі росії мають натикатися на чітку зважену і незмінну відповідь.
Теза Києва має бути жорсткою та однозначною: якщо ви хочете стабільності на ринку палива – припиніть тиснути на жертву, а почніть краще тиснути на агресора. Адже удари по нафтовій інфраструктурі РФ – це лише прямий наслідок окупації. Причина безладу і кризи – присутність російських військ на українській землі. Яка в тому числі стала можливою через те, що раніше США і ЄС потурали росії і не відреагували належним чином на агресію проти України. То ж отримуйте те, що заслуговуєте.
Тоді як формула миру на енергетичному ринку проста:
- Росія забирається з України.
- В той же день припиняються удари по російських заводах і портах.
Будь-які спроби звинуватити Україну в «диверсіях» на третіх напрямках (як-от історія з вибухівкою біля газопроводу «Турецький потік» у Сербії, або спалення російських танкерів у Середземному морі) офіційний Київ рішуче відкидає, називаючи це російськими операціями «під чужим прапором».
Висновок: Україна не буде вибачатися за свою ефективність. Якщо західні економіки не витримують ціни на бензин, їм варто не просити Україну «не бити», а надати достатньо зброї, щоб завершити цю війну перемогою Києва. В іншому випадку – українські дрони продовжать свою роботу і будуть нищити російську промисловість до повної зупинки бойових дій і виведення військ з української території. Жорстка відповідь вогнем і руїнами – це єдина мова, яку розуміє Кремль.
Вероніка Бутенко для Укрпрес-інфо
