Під час війни Мистецтво вчить нас розрізняти – де правда, де брехня…

0
302

Доброго ранку! Я – з України. Сьогодні, 22 березня 2022 року, над Києвом, дякувати Богові та воїнам ППО Збройних Сил України, ясне і чисте небо… Вночі гупало над головою. Але трохи тихіше, ніж раніше…Кілька днів тому я був у журналістському відрядженні у рідному місті Дніпрі.

Вже писав про це, напевно, ви читали мої пости про місто мого дитинства. І сьогодні також напишу ще одне есе про нього…Прогулюючись головним проспектом красеня Дніпра, у якому я народився і виріс, зупинився біля скульптурної композиції “Ювелір Грановський” відомого українського митця азербайджанського походження Скульптор Катиб Мамедов.

Кілька років тому мені поталанило побувати на відкритті виставки цього об”єктивно талановитого автора у Києві. Тоді мене і багатьох присутніх на досить велелюдному вернісажі приємно здивував супер високий рівень майстерності цього скульптора. Та й співрозмовником пан Катиб виявився дуже цікавим…

І ось я знову можу милуватися його бездоганною роботою. Подивіться, як майстерно авторові композиції (до речі, до Вітчизняної війни він жив і працював у Харкові, а ось де нині перебуває – я достеменно не знаю… ) вдалося передати внутрішній світ свого героя! “Що у мене в руках? Справжній алмаз чи стилізоване під нього скельце, фейк, підробка?.. ” – ось що “читається” в очах відомого ювеліра Грановського. Уважно подавіться навколо себе, пані та панове… Війна остаточно зірвала маски із тих, хто ще вчора плескав вас по плечу, “душив” у палких обіймах, клявся у вічний дружбі, сповідувався у палкому коханні…

А нині, коли Україна палає у вогні, десь хутко зник, дременув за кордон, чи просто тупо мовчить, прораховуючи варіанти : чи не доведеться незабаром терміново міняти українську вишиванку на “русскую косоворотку”?.. На жаль, чимало таких “любих друзів” виявилося і у моєму найближчому оточенні. Каюся. Бо дуже в мене довірлива душа… Нині, окрім презирства та зневаги до них, у мене в душі не залишилося жодних емоцій.

Думав до війни, що це люди – алмази, люди-смарагди, люди – сапфіри, а виявилося, що це – звичайні скельця розбитої пляшки з під оковитої… Ці горе-друзі просто не розуміють : війна оголює все, чим були наповнені їхні душі у мирний час. Війна, наче рентген, робить все таємне явним. І ще : війна – це не лише колосальний душевний біль від прозріння. Війна – це унікальна можливість позбутися непотребу у своєму оточенні. Саме про це я подумав, коли, перебуваючи у Дніпрі, мав радість милуватися дивовижною роботою талановитого українського скульптора азербайджанського походження Катиба Мамедова.

І велика йому подяка за це. Мистецтво – якщо воно справжнє – не лише дарує людям естетичну насолоду. Мистецтво вчить нас розрізняти – де правда, де брехня, що важливе і що другорядне. Слава Мистецтву! Слава Україні! Вірю в нашу Перемогу, дорогі мої друзі, які залишилися в Україні! Вірю також, що і у ваших телефонах після завершення війни залишаться номери лише справжні друзів, а не номери шаровиків – пристосуванців, які не мають морального права бути друзями за визначенням. І саме у цьому – велика Правда життя. Саме цьому кожного із нас вчить Вітчизняна війна…

Сергій Комісаров, шеф-редактор Міжнародного інформаційного агентства УКРПРЕС-ІНФО, арт-менеджер, організатор мистецьких пленерів

Фото автора

#війна #Вітчизнянавійна #Мистецтво #Сучасніснемистецтво #Скульптура #КатибМамедов #скульпторКатибМамедов #Україна #ЯлюблюУкраїну #Дніпро #ЯлюблюДніпро #СергійКомісаров #Укрпреінфо #Творчість

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я