Новий головком Драпатий: перезавантаження Ставки як тест на демократію для Зеленського

Український політикум та армійська вертикаль переживають найбільші кадрові пертурбації від початку повномасштабної війни. Рішення Президента Володимира Зеленського призначити новим головнокомандувачем Збройних сил України 43-річного генерал-майора Михайла Драпатого замість 60-річного Олександра Сирського миттєво опинилося на перших шпальтах провідних світових медіа – від The New York Times і Washington Post до Financial Times та The Guardian.

Це рішення, а також оновлення конфігурації Генерального штабу (який очолив генерал-майор Ігор Скибюк) у тісній зв’язці з в. о. міністра оборони Євгеном Хмарою та заступником керівника ОПУ Павлом Палісою, стало результатом майже тижневих масових протестів у Києві та інших містах країни. Події, які вже охрестили другим «Картонним Майданом», поставили перед суспільством та західними партнерами фундаментальне питання: що насправді означає ця кадрова революція і чи не підважив верховний головнокомандувач власну автосуб’єктність, поступившись тиску вулиці?

Укрпрес-інфо розбиралось у нюансах та коментарях світових і українських ЗМІ

1. Західна преса: Тріумф громадянського суспільства vs. «Зворотно-вимушений розворот»

Західні оглядачі одностайно оцінюють ротацію Сирського на Драпатого як прагнення Банкової зняти гостру суспільну напругу.

Журналістка The New York Times Кетрін Бенхолд зазначає:

«Війна може бути особливо складним випробуванням для демократій, де громадяни очікують мати право голосу і часом висловлюють своє невдоволення на вулицях».

Її колега Ендрю Крамер наголошує, що українське керівництво історично змушене рахуватися з вуличним протестом, адже саме він є однією з головних опор української демократії, що принципово вирізняє Україну від тоталітарного режиму Путіна.

Водночас кореспондент NYT Марк Сантора називає відставку Сирського «серйозним розворотом» у позиції Зеленського, який ще за кілька днів до цього став на бік Сирського під час його ультиматуму та звільнив прогресивного міністра оборони Михайла Федорова. Видання Financial Times звертає увагу на інший вимір: призначення 43-річного Драпатого замість 60-річного Сирського – уродженця Росії та вихованця радянської військової школи – сигналізує про довгоочікувану зміну поколінь у ЗСУ.

Схожі акценти – стримано позитивні аванси та очікування на тлі складної конфігурації і високої турбулентності дають і вітчизняні ЗМІ.

2. Хто такий Михайло Драпатий: Репутація, за якою сумувала армія

43-річний бойовий генерал-майор Михайло Драпатий – постать у військах легендарна. Суспільство пам’ятає його ще з травня 2014 року, коли бойова машина під його командуванням проривала російські барикади в Маріуполі. Під час великої війни він брав участь у звільненні Херсона та керував обороною на Харківському напрямку.

Проте вирішальним фактором довіри до нього став епізод 2025 року: обіймаючи посаду командувача Сухопутних військ, Драпатий подав рапорт про відставку після ворожого удару по навчальному центру на Дніпропетровщині, заявивши про власну моральну відповідальність за безпеку підлеглих. На відміну від багатьох генералів, він продемонстрував, що не тримається за крісло.

Реакція військово-політичного середовища на його призначення виявилася безпрецедентно теплою:

• Михайло Федоров привітав рішення емоційним гаслом: «Нове повітря, нова надія», закликавши до роботизації фронту, асиметричних дій та виснаження ворожої економіки.
• Кирило Буданов відзначив, що Драпатий – це «командир із реальним відчуттям бою, який ухвалює рішення швидко та береже людей».
• Валерій Залужний висловився стримано та глибоко: «Новому головнокомандувачу буде дуже важко… Проте Михайлу точно вже ніколи не буде соромно. Людина честі не має ідолу».
• Сергій Притула назвав Драпатого занадто порядним офіцером, застерігши суспільство від ілюзій, що проблеми з мобілізацією чи кадрами розруляться «за помахом чарівної палички».

3. Експертний аналіз: Людиноцентричність, «мафія ТЦК» та небезпечні прецеденти

Аналітики вітають персону нового головкома, проте наголошують на системних викликах та політичних ризиках.

Оцінка Олександра Хари (Центр оборонних стратегій):

• Плюс для мобілізації: Головна чеснота Драпатого – людиноцентричність. Мобілізація запрацює лише тоді, коли громадяни бачитимуть гідне ставлення, належне тренування та притомні накази.
• Демократичний запобіжник: Протести суспільства повернули кадровий процес у нормальне демократичне русло. Те, що президент почув громадян та армію – це позитивний сигнал.
• Виклик: Драпатому бракує політичного досвіду спілкування з дипломатами та цивільним керівництвом, проте цього можна навчитися у процесі.

Застереження Олексія Мельника (Центр Разумкова):

• Рукотворна криза: На думку Мельника, Зеленський власними руками створив внутрішньополітичний шторм на рівному місці, звільнивши Федорова. Поступившись вулиці, він лише частково нівелював власний мінус.
• Обмежений часовий лаг: Не варто чекати миттєвих перемог на фронті. Зміна командного стилю дасть ефект лише через кілька місяців.
• Війна з «мафією ТЦК»: Найважчим іспитом для Драпатого стане реформування ТЦК та СП. «Це, будемо називати речі своїми іменами, свого роду військова мафія, яка не здаватиметься просто так», – наголошує Мельник.

4. Перші кроки та візія: Роботизація, Deep Strike та повернення Федорова?

Новий дует – в. о. міністра оборони Євгеній Хмара та головнокомандувач Михайло Драпатий  уже провів першу робочу зустріч, окресливши безкомпромісні пріоритети:

1. Масштабування програм Deep Strike та Middle Strike (далекобійні удари по критичній та нафтогазовій інфраструктурі РФ).
2. Масова роботизація фронту та впровадження наземних безпілотних комплексів.
3. Перенесення бойових дій на територію Росії за допомогою асиметричних рішень.
4. Збереження життів українських військовослужбовців як головний критерій ефективності.

Водночас головне політичне інтригуюче питання залишається відкритим: чи повернеться Михайло Федоров в уряд?

Звільнення Сирського було лише першою вимогою протестувальників. Головною ж вимогою «з картонками» на вулицях залишається повноцінне повернення Федорова на посаду міністра оборони. Сам Федоров підкреслив, що не ставив ультиматумів президенту, проте його публічна підтримка Драпатого та єдність із новим командуванням створюють усі передумови для того, щоб реформаторський тандем відновлював обороноздатність країни у найближчому майбутньому.

Висновки «Укрпрес-інфо»

Призначення Михайла Драпатого – це не просто заміна прізвища у кабінеті Головкома. Це акт вимушеного, але критично необхідного компромісу між владою та суспільством. По попереду – найважчий рік, що вимагатиме від нового командування витримки під час зимових атак, виправлення помилок мобілізації та реалізації асиметричного технологічного зламу у війні. Головне, що отримала армія з цим призначенням – це довіру та «нове повітря». Тепер цей аванс належить перетворити на перелом на полі бою.

Валентин Григорчук, для «Укрпрес-інфо»