Кадровий шторм: технократ Корецький біля керма, відставка Федорова  та масові протести громадян проти його звільнення. Головні ризики нового уряду.

Український політикум та громадянське суспільство здригнулися від найгучнішої кадрової революції останніх років. 16 липня 2026 року Верховна Рада 289 голосами «за» підтримала призначення колишнього очільника «Нафтогазу» Сергія Корецького на посаду прем’єр-міністра України. Проте це не просто чергова зміна облич у Кабміні. Це досить радикальний та вкрай неоднозначний тектонічний зсув, який супроводжується публічними конфліктами з військовим керівництвом, бунтом медійників, вуличними акціями протесту та звільненням одного з найпрогресивніших міністрів оборони – Михайла Федорова.

Поки новопризначений прем’єр Сергій Корецький виголошує з трибуни парламенту правильні слова про «уряд оборони, економічного розвитку та європейської інтеграції», за лаштунками урядового кварталу та безпосередньо на вулицях українських міст розгортається драма, яка загрожує внутрішнім розколом воюючої країни.

Укрпрес-інфо аналізував думки та джерела по цих гострих питаннях.

Прем’єр-технократ із бекграундом «паливної імперії»: хто такий Сергій Корецький?

Для багатьох призначення Сергія Корецького стало несподіванкою, хоча його кар’єрний шлях останніх років чітко вказував на системне зростання його впливу в команді президента.

• Нафтогазовий тріумф: у квітні 2025 року після відкритого конкурсу Корецький очолив «Нафтогаз України», до цього успішно покерувавши націонализованими «Укрнафтою» та «Укртатнафтою» (з листопада 2022 року).
• Енергетичне коріння: у великому бізнесі він відомий перш за все як багаторічний топменеджер і керівник мережі АЗС WOG.
• Політичне минуле: критики вже встигли згадати Корецькому його роботу помічником народних депутатів Ігоря Єремеєва (у 2000-х та 2012–2014 роках) та Катерини Ващук, а також невдале балотування до парламенту від Народного блоку Литвина у 2006 році.

Виступаючи перед депутатами, новий очільник уряду окреслив залізобетонні та цілком логічні пріоритети:

1. Підготовка до надскладної зими в умовах постійного терору російських обстрілів.
2. Масштабування вітчизняного ВПК та безперебійне забезпечення фронту.
3. Економічна стійкість та форсована інтеграція до ЄС.

Проте головні питання до Корецького в кулуарах Ради стосувалися не опалювального сезону чи податків. Його «зрізали» питанням про долю оборонного відомства. На що новий прем’єр лаконічно відповів: «За кандидатуру міністра оборони відповідає президент».

Ультиматум Сирського та відставка Федорова: перемога генералітету над інноваціями?

Найбільшим шоком для суспільства та армії стала фактична відставка Михайла Федорова – людини, яка асоціювалася з технологічним проривом, цифровізацією ЗСУ, «Армією дронів» та швидкими реформами в Міноборони.

Як з’ясувалося, причиною відставки став глибокий і безкомпромісний конфлікт між цивільним міністром-реформатором та військовим командуванням. За словами самого Федорова, Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський поставив президенту жорсткий ультиматум про його звільнення з МОУ.

Реакція Федорова на звільнення була відвертою та різкою. Він підтвердив, що мав розмову з Володимиром Зеленським, під час якої президент запропонував йому «знайти шлях залишитися в команді» та стати радником. Федоров від цієї пропозиції відмовився навідріз:

«Я від радника відмовився. У мене ніколи не було цілі стати міністром чи залишатися ним… Але сьогодні питання не про мене, а про всіх нас. Ми або заплющуємо очі й кажемо: “Окей, нехай буде все як було”. Або говоримо: “Стоп, український народ вміє воювати”. Ми не повинні бути як росіяни, ми повинні змінювати підходи й говорити правду».

Ці слова Федорова – прямий і дуже тривожний сигнал. Схоже, прогресивне крило уряду програло раунд консервативній військовій машині, яка не терпить цивільного контролю та інноваційного тиску, що руйнує старі армійські догми.

«Люди з картонками»: суспільний бунт та зірковий протест на вулицях міст

Рішення прибрати Федорова з оборонного відомства викликало не просто глухе невдоволення в соцмережах, а вилилося у масові мирні протести в Києві та інших регіональних центрах країни. Вулиці українських міст заповнили люди з символічними картонними плакатами, вимагаючи від влади та Верховної Ради схаменутися й повернути реформатора.

До акцій протесту, крім військових та ветеранів, масово долучилися лідери думок, волонтери та зірки українського шоубізнесу.

• Військові в авангарді: боєць ЗСУ та переможець шоу «Холостячка» Андрій Задворний вийшов на мітинг із плакатом, заявивши, що Федоров – це «міністр оборони країни, яка хоче перемогти», і його заміна напередодні вирішальної фази війни є критичною помилкою.
• Голос культури: співачка Jerry Heil підтримала протест красномовним гаслом «Джерело влади – люди з картонками», а співак ALEKSEEV публічно закликав нардепів «правильно проголосувати».
• «Депутати, перевзувайтесь»: актор і сценарист Євген Янович привернув увагу перформансом із коробкою з-під взуття, закликаючи парламентарів не зраджувати інтереси суспільства, тоді як блогерка Олена Мандзюк координувала аналогічний мітинг у Хмельницькому, наголошуючи, що Рада має бути виключно голосом народу.

Паралельно з цим стався безпрецедентний медійний демарш: державне англомовне видання «UNITED24 Media» офіційно призупинило роботу, оголосивши протест проти звільнення Федорова, а заступник командувача Повітряних сил генерал Єлізаров демонстративно подав у відставку. Суспільний сектор та армійська ланка відкрито заявляють: країну намагаються розвернути у бік старої бюрократії.

Висновки по суті: Головні ризики нового уряду

Кадровий запуск Сергія Корецького відбувається у зоні критичної турбулентності. Перед новим урядом стоять три фундаментальні небезпеки:

1. Втрата довіри Заходу та технологічний відкат: Михайло Федоров був головним провідником цифрової та дронової інтеграції із західними техногігантами. Його усунення може загальмувати інноваційні оборонні програми, зокрема щойно анонсовану в Парижі антибалістичну систему FREYJA.
2. Посилення військово-бюрократичного лобі: Якщо ультиматуми військових генералів тепер визначають склад Кабінету Міністрів, виникає питання – хто насправді керує процесами в державі? Відсутність ефективного цивільного контролю над армією – це прямий шлях до консервації помилок на фронті.
3. Внутрішній політичний розкол: Масові вуличні протести, демарші урядових медіаструктур, виходи зірок із «картонками» та відкрита конфронтація між військовими штабами розхитують суспільну єдність у найвідповідальніший момент війни.

Сергій Корецький отримав величезний кредит довіри від парламенту – 289 голосів. Проте його кабінету доведеться працювати не в теплій ванні «Нафтогазу», а на мінному полі суспільного розчарування та відкритих вуличних протестів. Якщо новий прем’єр не знайде сили протидіяти бюрократичному тиску і не захистить завоювання технологічної реформи в армії, цей «уряд оборони» ризикує стати урядом найглибшої внутрішньої кризи з початку війни. Та не будемо забігати поперед батька, дамо шанс Володимиру Зеленському і новому Уряду Корецького довести, що суспільні побоювання були марними.

Вероніка Бутенко, Андрій Березовчук, для «Укрпрес-інфо»