Трансформація системи мобілізації-2026: Між бойовою готовністю та соціальною справедливістю

1 травня 2026 року президент Володимир Зеленський оголосив про старт амбітної армійської реформи. Влада пропонує комплексний підхід, який має розв’язати три ключові проблеми Збройних Сил: відсутність чітких термінів служби, застарілу систему грошового забезпечення та дискредитовану практику мобілізації. Ініціативи президента, безумовно, є відповіддю на перезрілий суспільний запит.

Проте аналіз напрацювань Міноборони, Генштабу та Офісу Президента, проведений Укрпрес-інфо, вказує на низку підводних каменів, які можуть знівелювати позитивний ефект реформи. Більше того, ми переконані: реформа ТЦК не спрацює без повної відмови від насильницьких методів залучення до армії.

Демобілізація та контрактний підхід: Визначеність проти «обнулення»

Ключовий позитив анонсованих змін – намір встановити чіткі терміни служби. Невизначеність – це головний фактор, який лякає цивільних і виснажує військових. Урядовці та військове керівництво пропонують впровадити систему трьох видів контрактів із гарантованою демобілізацією:

• 10 місяців – для чинних військових на бойових посадах.
• 14 місяців – для новобранців на бойові посади.
• 2 роки – для всіх інших посад (тилових, штабних, медійників та ін.).

Це раціональний крок, який дає бойовим підрозділам досвідчені кадри, а новачкам – час на адаптацію. Однак, здоровий критичний погляд змушує звернути увагу на несправедливу деталь пропозиції: попередній період служби не враховуватиметься в новий контракт.

Це означає, що воїн, який безперервно служить із 24 лютого 2022 року, отримає право на демобілізацію лише після підписання нового 10-місячного контракту. Тобто, його чотири роки пекла де-факто «обнуляються». Така модель може спричинити хвилю обурення серед ветеранів і замість мотивації призвести до зворотного ефекту. Влада має знайти компроміс, який би враховував досвід і вислугу років, не послаблюючи фронт одномоментним звільненням тисяч бійців.

Грошове забезпечення: Високі ставки та бюджетна невідомість

Значне підвищення зарплат – ще один сильний мотивуючий фактор. Мінімальна зарплата в тилу зросте до 30 тисяч, а для бойових контрактів пропонується революційна система «10/20/40»:

• 10 тисяч гривень на день – за перебування на позиції.
• 20 тисяч – за ударно-пошукові дії.
• 40 тисяч – за активні наступальні дії.

Піхотинець, який регулярно виконує бойові завдання, отримуватиме 250–400 тисяч гривень на місяць. Це гідна плата за смертельний ризик.

Проте критичний аналіз вимагає відповіді на питання: звідки взяти гроші? За оцінками, збільшення виплат вимагатиме щонайменше 60 мільярдів гривень до кінця 2026 року. У законопроєкті про внесення змін до держбюджету, схваленому урядом 8 травня, додаткових видатків на підвищення зарплат військовим не передбачено.

Міністерство фінансів начебто «підтримує ініціативу» концептуально, але реальних джерел фінансування поки не названо. Якщо влада анонсує такі виплати, але не зможе їх забезпечити, це призведе до глибокої кризи довіри в армії. Обіцянки мають бути підкріплені реальними коштами, інакше, як застерігає бойовий офіцер у матеріалі колег з УП, «кількість СЗЧшників поб’є всі антирекорди».

Силова мобілізація: Загроза суспільній єдності та боєздатності армії

Президент доручив міністру оборони Михайлу Федорову розібратися з питанням «бусифікації». Це надважлива задача, адже насильницькі методи залучення до армії, які іноді межують із тортурами, стали головним дискредитуючим фактором мобілізації. І це ми ще не розбирали ганебне явище масового хабарництва у ВЛК і ТЦК, яке часто схоже на рекет.

Чому насильницька бусифікація – це шкідлифий тупік

Укрпрес-інфо наголошує: силова «бусифікація» – це хибний шлях, який підриває армію зсередини, нищить економіку та руйнує суспільну єдність.

1. Проблема мотивації та боєздатності: Більшість насильно «бусифікованих» стають баластом для армії. Вони демотивовані, часто стають СЗЧ, штрафниками, а в найгірших випадках – потенційними зрадниками. Крім того, силові методи часто залучають людей, які фізично або психічно не здатні виконувати функції солдатів (алкоголіки, наркомани, люди з хронічними хворобами, психічно неврівноважені).
2. Навантаження на ресурси: Такі мобілізовані – це зайве навантаження на бюджет, ресурси ТЦК, навчальні центри та інструкторів, які витрачають час на людей, які ніколи не стануть ефективними воїнами.
3. Знищення довіри: Відео насильницьких затримань облетіли весь світ, знищуючи імідж ЗСУ та України як демократичної держави. Це породжує страх у суспільстві та вбиває економічну активність чоловіків, які ховаються, аби не потрапити до «бусика».

Наразі реформа ТЦК гальмує через відсутність консенсусу щодо того, хто має «доставляти чоловіків з вулиці». Поліція не хоче брати на себе цю роль, боячись за свій імідж. Ірина Фріз, членкиня профільного комітету Ради, слушно зауважує, що залученість військових до вуличного рекрутингу – це помилка. Оповіщенням і довезенням мають займатися цивільні або поліція, а військові мають брати відповідальність уже в навчальних центрах.

Альтернатива від Укрпрес-інфо: Модель раціональної та добровільної мобілізації

Замість того, щоб намагатися косметично реформувати систему ТЦК, яка базується на примусі, Укрпрес-інфо пропонує впровадити радикально нову модель добровільної мобілізації, яка виведе залучення до ЗСУ на цивілізований, ефективний рівень.

Наша модель базується на повазі до гідності, раціональному використанні людського ресурсу та створенні довіри.

Основні засади:

1. Прозорість та відеофіксація: ТЦК та уповноважені структури працюють виключно з нагрудними камерами (бодікамами). Будь-які дії без увімкненої камери визнаються незаконними.
2. Відмова від насильства: Жодного насильного привозу в розподільчі центри, хаби ТЦК чи «бусифікації» без згоди громадянина.
3. Інтелектуальний рекрутинг (метод бесіди):
   • Поліція або уповноважені цивільні особи мають право затримати громадянина для встановлення особи та пропозиції проїхати до спеціалізованого Рекрутингового центру для бесіди.
   • Термін перебування в такому центрі чітко обмежений – до 4 годин.
   • У центрі з людиною працюють професійні рекрутери (військові з бойовим досвідом, які вміють комунікувати).
   • Головний акцент – провести переконливу розмову: прорекламувати службу, показати вакансії (цифрові модулі, графіка), запевнити, що умови служби людяні та мають чіткий термін, а зарплатня велика. Ризик є, але він не такий, як кажуть, і він гідно оплачується.
4. Альтернатива для відмовників:
   • Якщо громадянин після бесіди категорично відмовляється від військової служби, насильство до нього не застосовується.
   • Натомість держава пропонує тилову роботу у суміжних сферах: будівництво захисних споруд, робота у рятувальних та ремонтних бригадах, логістика, виробництво. Це дозволяє залучити ресурс тих, хто боїться або не може тримати зброю.
5. Законні санкції, а не «бусики»: Тільки у разі відмови від військової служби ТА відмови від запропонованої альтернативи тилової роботи, застосовуються законні санкції: штрафи, обмеження прав (керування авто, банківські послуги). Але без насильницької бусифікації та викрадення.

Висновок

Армійська реформа-2026 – це амбітний та необхідний крок. Президент та його команда вірно визначили болючі точки армії. Чіткі терміни служби та високі зарплати, безумовно, посилять мотивацію до служби.

Однак успіх реформи залежить від двох ключових факторів: знаходження реального фінансування та повної відмови від насильницької мобілізації. Якщо влада спробує впровадити «Офіси резерву+» як оновлені хаби для «бусифікованих», це не розв’яже проблему комплектації, а лише поглибить прірву між армією та суспільством. Модель раціональної мобілізації, запропонована Укрпрес-інфо – це шлях до побудови довіри, боєздатності та суспільної єдності, необхідної для перемоги.

Вероніка Бутенко для Укрпрес-інфо