Благоустрій чи знищення економіки: чому закон про захист малого бізнесу – питання виживання Держави

Міста для людей чи для обраних: як має виглядати справжня політика щодо малого бізнесу

Питання малого бізнесу в Україні давно вийшло за межі економіки. У воюючій країні це питання виживання, стійкості та справедливості. І саме тому законопроєкт №15035, який пропонує обмежити можливість влади знищувати зайнятість своїми рішеннями, має значення значно більше, ніж просто технічні зміни до законодавства.

Сьогодні в Україні, і особливо в Києві, сформувалася небезпечна управлінська практика: під гаслами благоустрою демонтуються тисячі торговельних точок, кіосків, ринків. Формально – це наведення порядку. По суті – це одностороннє знищення малого бізнесу без створення альтернативи. Люди втрачають роботу, міста – живу економіку, а простір конкуренцію і вибір.

Ключова проблема не в самому демонтажі. Проблема в тому, що він відбувається без системи заміщення.

Як це працює в інших країнах

Якщо подивитися на європейські столиці, стає очевидно: малий бізнес там не виживає всупереч місту, а існує завдяки продуманій міській політиці.

У Парижі муніципалітет свідомо підтримує відкриті ринки та тимчасові торговельні формати як частину міської культури і продовольчої безпеки. Там діє чітка система розподілу місць, ліцензування і, головне, гарантій:  якщо місто змінює планування території, підприємці отримують альтернативні локації.

У Берліні діє модель, де дрібна торгівля і тимчасові споруди інтегровані в міське планування. Ринки, фуд-зони, ярмарки – це не «хаос», а елемент політики розвитку районів. І головне – жодне рішення, яке впливає на підприємців, не приймається без оцінки соціально-економічних наслідків.

У Барселоні місто пішло ще далі: там створюються спеціальні зони для малого бізнесу з доступною орендою, щоб не допустити витіснення підприємців великими гравцями. Це вже не просто регулювання – це активна політика підтримки.

Навіть у Варшаві, яка ближча до українських реалій, муніципалітет системно працює з ринками і малими формами торгівлі як інструментом розвитку міста. Там розуміють просту річ: малий бізнес – це не проблема, яку треба прибрати, а ресурс, який треба організувати.

Чому Київ рухається у протилежному напрямку

На цьому фоні київська практика виглядає не як модернізація, а як відкат.

Демонтажі відбуваються масово, швидко і часто без прозорих правил. Підприємці не отримують рівноцінних альтернатив, а міський простір після цього не стає «вільним» – він просто переходить до інших гравців. У результаті формується враження, що благоустрій використовується як інструмент перерозподілу.

Це створює одразу кілька ризиків:

• знищення тисяч робочих місць без заміщення;
• зростання тіньової економіки;
• зниження конкуренції і підвищення цін;
• втрата довіри до влади.

І найголовніше – це суперечить логіці країни, яка воює і має зберігати кожну економічну можливість.

Якою має бути модель для столиці

Законопроєкт №15035 робить важливий крок, вводячи обмеження на рішення, що знищують зайнятість. Але для реальної зміни ситуації цього недостатньо. Потрібна системна модель.

По-перше, обов’язкове заміщення.
Будь-яке рішення про демонтаж або ліквідацію торговельної точки має супроводжуватися наданням альтернативи – не формальної, а рівноцінної за локацією і можливостями.

По-друге, міські торговельні зони.
Місто має створювати спеціальні простори для малого бізнесу – з доступною орендою, зрозумілими правилами і відкритим доступом. Це можуть бути ринки, ярмаркові площі, фуд-корти, тимчасові торговельні вулиці.

По-третє, інтеграція у планування міста.
Малий бізнес має бути частиною містобудівної політики, а не перешкодою для неї. Як у європейських столицях – це елемент розвитку районів, а не тимчасове явище.

По-четверте, прозорість і конкуренція.
Доступ до місць має бути відкритим і зрозумілим, без ручного розподілу. Інакше будь-яка реформа перетворюється на нову форму монополії.

Висновок та очікування

Законопроєкт №15035 – це шанс змінити підхід, але лише за умови, що він буде доповнений реальними механізмами відповідальності влади та прозорістю виконання положень.

Бо головна проблема сьогодні не в тому, що місто наводить порядок. Проблема в тому, що цей «порядок» часто створюється за рахунок тих, хто не має ресурсу себе захистити.

Малий бізнес не повинен виживати всупереч державі , він має існувати завдяки їй.
І якщо влада забирає можливість працювати, вона зобов’язана створити нову. І не гіршу, випадкову, а покращену і модернізовану

У протилежному випадку це вже не благоустрій. Це демонтаж економіки під прикриттям реформ. Ба більше, це злочин проти своєї Держави і своїх громадян, за який рано чи пізно доведеться відповідати.

Вероніка Бутенко для  Укрпрес-інфо