Вибори під час війни: що відбувається наприкінці 2025 року, хто і що готує, які позиції та думки експертів

Україна увійшла в кінець 2025 року з новою політичною реальністю. Тема виборів знову повернулася в публічний порядок денний, не як “завтра голосуємо”, а як підготовка правил гри на той момент, коли безпекове вікно таки з’явиться.

22 грудня голова Верховної Ради Руслан Стефанчук заявив, що підписав розпорядження про створення робочої групи для підготовки законопроєкту про вибори під час воєнного стану. Очолив групу перший заступник спікера Олександр Корнієнко. До складу мають увійти представники всіх фракцій і груп, ЦВК та громадянського суспільства. Також Стефанчук наголосив, що цей спеціальний закон планують застосувати одноразово. Саме для конкретних виборів, коли для них з’являться умови.

Юридична рамка, чому виборів зараз немає

Ключова стартова точка проста. Закон про правовий режим воєнного стану прямо забороняє проведення виборів під час його дії. Тому будь-які розмови про вибори без зміни правового поля, або без завершення воєнного стану, це політичний шум, а не процедура.

Чому  робоча група з’явилася саме зараз

Останнім часом на тему виборів було багато спекуляцій та посилився зовнішній тиск. Зокрема, президент США Дональд Трамп публічно заявляв, що “настав час” для президентських виборів в Україні. Українська сторона у відповідь знову проговорила базову умову. Вибори можливі лише за наявності припинення вогню, безпекової інфраструктури та законодавчих змін. Зеленський говорив про готовність до виборів за умов гарантування безпеки партнерами, і про необхідність часу на підготовку.

У цій логіці рішення Стефанчука створити робочу групу виглядає як “вивести дискусію з телевізійних студій у кабінет, де пишуть норми”. Тобто не старт кампанії, а підготовка інструментів, щоб коли політичне рішення стане можливим, не довелося збирати виборчу систему з уламків під сирену.

Позиція ЦВК, м’яч на боці законодавця і безпеки

ЦВК у грудні 2025 року публічно акцентувала, що вибори можливі лише за умов безпеки та після змін до законодавства, і що ініціатива зараз у Верховної Ради. Заступник голови ЦВК Сергій Дубовик говорив про потребу врахувати нюанси повоєнних виборів, або виборів після зниження інтенсивності бойових дій.

Що саме має пропрацювати робоча група Корнієнка

Стефанчук назвав чотири вузлові блоки, на яких зазвичай і ламаються всі “простi рішення”.

По-перше, голосування військовослужбовців і їхні права обиратися. Це про фронт, ротації, безпеку, і про те, щоб виборче право не стало “розкішшю тилу”.

По-друге, голосування мільйонів українців за кордоном. Тут уже звучить практична робота, Зеленський повідомляв, що МЗС почало готувати інфраструктуру для голосування за межами країни.

По-третє, тимчасово окуповані території. Це не лише логістика, це легітимність, безпека людей, ризик примусу, і питання, чи можна вважати вибори демократичними, якщо мільйони не мають вільного доступу до бюлетеня.

По-четверте, іноземні спостерігачі. Без них довіра зовнішнього світу просідає, з ними потрібні умови, доступ, безпекові протоколи і готовність держави відкрити процес, а не “показати екскурсію”. Суспільне | Новини+1

Громадянське суспільство і експерти: спочатку безпека, далі закон, потім календар

Позиція лідерів думок, громадянського суспільства загалом зрозуміла і прогнозована. Наприклад, громадянська спільнота ОПОРА, зокрема через позицію Ольги Айвазовської, наполягає на послідовності. Спочатку гарантії безпеки і правова рамка для повоєнних або перехідних виборів, потім уже рішення про дату. Їхній аргумент зводиться до одного. Вибори заради галочки, або під політичний тиск, можуть створити більше проблем, ніж дати легітимності.

Окремий блок аргументів стосується військових. Тут позиція громадськості майже монолітна. Формальне надання права голосу без гарантій таємниці і безпеки — це не реалізація права, а його імітація. Зокрема, про це публічно говорив Юрій Бутусов, наголошуючи, що голосування на передовій у реаліях війни створює ризики тиску, маніпуляцій і навіть загрози життю. Вибори, за його логікою, не можуть відбуватися “між бойовими виходами”, бо це суперечить самій ідеї вільного волевиявлення.

Міжнародні профільні організації, зокрема IFES, у своїх матеріалах також підкреслювали, що вибори під час активної фази війни упираються в безпеку, інклюзивність, актуальність реєстрів, доступність для переміщених виборців, і високі ризики втручання.

Які рішення “лежать на столі”, і де закопані ризики

Станом на кінець 2025 року дискусія крутиться навколо пакета можливих змін, не як одного чарівного пункту, а як складної конструкції. Дискусії стосуються таких питань:

Актуалізація реєстру виборців, включно з даними ВПО і виборців за кордоном.
Спеціальні механізми для військових, щоб голосування було таємним, без тиску і без витоку даних про підрозділи.

Розширення можливостей голосування за кордоном, і тут важливі не тільки дільниці при посольствах, а й масштабування, бо “черга на демократію” на десятки годин це не демократична картинка.

Питання альтернативних методів голосування, пошта, електронне голосування, мобільні дільниці. Це спокуса, але і зона найбільших ризиків для таємниці волевиявлення і для довіри, про що попереджає і профільна міжнародна аналітика.
Умови для спостереження, а також медійні гарантії, щоб кампанія не перетворилася на “вибори в тумані” з дезінформацією та атаками РФ.

Чому “одноразовий закон” виглядає логічно

Ідея Стефанчука про одноразовий закон виглядає як компроміс між реальністю і принципами. Не ламати Виборчий кодекс під воєнну винятковість назавжди, але створити тимчасову рамку, яка працює саме для виборів у надскладних умовах. Тобто закон не про “як жити завжди”, а про “як пройти перехід і не втратити легітимність”.

Підсумок

Кінець 2025 року це момент, коли Україна намагається зробити те, що в мирних державах здається банальністю. Написати закон так, щоб вибори були одночасно безпечними, інклюзивними, конкурентними і такими, що витримають перевірку довірою. Робоча група Корнієнка це лише перший крок, але важливий. Бо якщо ворог ставить на хаос і сумніви, то найкраща відповідь це підготовлена процедура, прозорі правила і спокійна впевненість, що українську демократію не вдасться ні залякати, ні дискредитувати.

Вероніка Бутенко, для Укрпрес-інфо