Виставка Влада Шерешевського «ВОЄННИЙ СТАН» у київській галереї «White World»

         

На противагу більшості сучасних живописців, які вирішили виїхати за кордон, аби там – опосередковано – спостерігати за воєнними діями, які ось вже 124 день поспіль відбуваються на нашій багатостраждальній землі, Шерешевський нікуди із України не «катапультувався». Хоча – його гукали із перших днів повномасштабної війни рф проти України.

           

Хоча – замовники та меценати гарантували створити надзвичайно сприятливі умови для життя і творчості у найбільш багатих країнах ЄС. Позаяк Влада знають і цінують, як об”єктивно талановитого українського живописця у багатьох країнах Європи… Із перших днів наступу рашистів на Україну митець вирішив працювати на нашу Перемогу безпосередньо на Батьківщині. Бо він потрібен саме тут і зараз, а не десь і колись… Бо він – патріот не на словах, а на ділі…

         

Отож, починаючи із перших днів березня цього року, він написав близько 100 надзвичайно виразних портретів учасників війни… Герої та антигерої картин Влада Шерешевського на тему «ВОЄННИЙ СТАН» запам”ятовуються глядачам із миттєво. І – назавжди. Так виглядає абсолютне зло. Це коли йдеться про підступних і ницих окупантів, які вдерлися у наш дім, аби послідовно та методично нищити українські міста і села, вбивати ні в чому не винних людей…

     

І – якщо говорити про образи наших співвітчизників, написані художником із великою любов”ю та ніжністю – так виглядає абсолютне добро. Навіть, коли йому боляче. Навіть, коли воно страждає… Навіть, коли воно стікає кров”ю… Боже, скільки болю і відчаю у очах дітей та дорослих, яких намагаються знищити орки! І, водночас, скільки в цих очах віри та надії!… «Рашист прилетів», «Zoмбі», «Довоєнна», «В лютому 22-го». «Куріння вбиває», «Боже-боже», «Зелений коридор», «ЗСУ», «Натюрморт», «СупоZтат», «Замінований ліс», «Чорний рот», «Жовті стрічки», «Володимир» – гарні назви картин…

         

І кожна із них – стріляє. Стріляє у бік орків… Не втомлююся повторювати : Мистецтво – якщо воно справжнє – це надзвичайно потужна зброя. Іноді вона сильніша за кулі, гранати та ракети… Іноді…

Щодня писати історію сучасності на полотні у столиці, яка і досі здригається від вибухів ракет – це вам, панове художники, не натюрморти або пейзажі малювати десь у Італії, Португалії, Бельгії чи на Лазуровому узбережжі Франції, де зручно та із великим комфортом «отаборилися» вже сотні українських художників, починаючи ще із лютого цього року. Коли читаю їхні пости у Соціальних мережах про те, як же вони, бідолашні, «тужать» за ненькою, хочеться і сміятися і плакати водночас!… Краще б не писали на цю тему взагалі нічого… А то соромно буває за них… «Тужать» вони-то «тужать», але чомусь не надто поспішають повертатися додому…

        

Влад Шерешевський свій вибір зробив ще 24 лютого 2022 року. Тому і картини у нього – про справжнє життя України і українців в умовах цієї жахливої війни. Переконаний, що саме таке – актуальне і правдиве – Мистецтво нині дуже потрібне всім чесним людям, які люблять нашу рідну Україну не на відстані, не дистанційно, не опосередковано, а саме тут і зараз – у рідному домі. Дякую тобі за це, Владе! Гарну справа ти робиш.

       

Суспільно корисну справу – для кожного із нас. І, в першу чергу, для тих людей, котрі, як і ти, залишилися під час війни на рідній землі і, як і ти, щиро вірять у нашу велику Перемогу…

Слава Україні! Слава Мистецтву! Із перших днів війни і дотепер ми працювали і далі працюватимемо на Перемогу України над окупантами. І кожен – на своєму робочому місці – конкретними справами й надалі наближатимемо її щасливу мить!