Павло Шарко : «І на війні художник повинен залишатися художником!»

0
171

Вірити і чекати! Чекати і вірити! Друзі, хочу поділитися із вами великою радістю : 14 днів поспіль, кілька разів протягом кожної доби, з допомогою мобільного телефону я намагався розшукати у круговерті Вітчизняної війни свого старого доброго друга і бойового побратима по безмежному цеху сучасного образотворчого Мистецтва Павла Яковича Шарка.

Останній раз цей талановитий український художник виходив на телефонний контакт зі мною (СМСкою) ще наприкінці лютого. Я знав, що у Павла все (відносно) добре, що він сидить у себе на дачі у Клавдієво-Тарасово, активно працює у творчій майстерні… Єдинне, що об”єктивнло непокоїло мене, це те, що на дачний кооператив, у якому із перших днів війни “отаборився” Павел Шарко разом із близькими родичами, сунула орда непроханих російських “визволителів”… А потім телефоний зв”язок якось несподівано обірвався…

Кожного вечора, після перегляду драматичних сюжетів з передової по телевізору, я все більше й більше усвідомлював: моєму другові – непереливки… Адже “залізо” над його сивою головою, як мовиться, почало літати не по-дитячому… Село Клавдієво-Тарасово опинилося у залізному кільці блокади… У самому їх епіцентрі…Через наших спільних із Павлом Яковичем друзів та колег я вперто і послідовно намагався будь-що “відмоніторити” його присутність на мапі Київської області… Але – марно…

І все ж я не втрачав надії : не може, ну, не може такого бути, що ми більше вже ніколи – як мінімум (!!!) не почуємо одне одного! І ось, врешті – решт, Павло Шарко несподівано зателефонував до мене сьогодні зранку. Щоправда, дзвонив він із чужого телефону… Та й голос друга я розпізнав не одразу… “У мене все більш-менш нормально… Не повіриш, Сергіє, але це – факт: протягом двох останніх тижнів, незважаючи на кононаду ракет і снарядів над нашим дачним кооперативом, я встиг написати 5 картин… Так що 17 березня планую організувати і провести для моїх сусідів невеличку художню виставку, ” – бадьоро “відрапортував ” мій друг у слухавку. А потім, важко зітхнувши, не надто веселим голосом додав : “У гості, вибачай, цього разу не запрошую… Ти ж по телевізору все бачиш – що у нас тут і як… Але фото нових картин зроблю обов’язково і одразу ж перекину тобі їх на телефон. Щоб наші спільні друзі-художники знали : війна війною, а про Творчість забувати не варто…Навіть за цих обставин. ”

Ось такий у мене героїчний друг – живописець! Такими, як Павло Шарко, і справді можна пишатися. А ще – брати із них приклад вірності професії митця… Що я, пані та панове, й роблю – як журналіст… Отож, я обов’язково розкажу вам про чергову персональну виставку Павла Яковича Шарка, яка відбудеться у екстаординарних умовах нашого фронтового сьогодення… Вірити і чекати! Чекати і вірити! І все у нас вийде на добре, мої дорогі друзі! Слава Мистецтву! Слава Україні!

Сергій Комісаров, шеф-редактор Міжнародного інформаційного агентства УКРПРЕС-ІНФО 
Фото автора

#війна #ВійнавУкраїні #Мистецтво #СучаснеобращотворчеМистецтво #Україна #ЯлюблюУкраїну #ПавлоШарко #СергійКомісаров #Укрпресінфо

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я