За три дні до головного свята Весни дві талановиті людини зробили чудовий подарунок шанувальникам високого і прекрасного. Йдеться про виставку «ЖІНКА ПОЗА ЧАСОМ» художниці Олени Кучерук і скульптора Влада Волосенка.

У святковій атмосфері її було відкрито  у галереї «Хлібня» – дивовижному за енергетикою  арт-просторі, який щомісяця  гостинно відкриває свої двері перед відомими українськими митцями на території Національного заповідника «Софія Київська».

Виставка «ЖІНКА ПОЗА ЧАСОМ» – це море позитивних і радісних емоцій, яких так бракує кожному із нас по завершенню зими. Споглядаючи ці довершені жіночі портрети і скульптури, особисто мені хотілося співати серенаду дона Рікардо із кінофільму «Собака на сіні» :

«Венец творенья дивная Диана
Вы сладкий сон вы сладкий сон
Виденьями любовного дурмана
Я опьянен я опьянен
Венец творенья дивная Диана
Вы существо вы существо
В котором нет в котором нет
В котором нет в котором нет
В котором нет ни одного изъяна
Ни одного ни одного ни одного»

 І це – справді так! Я вже давно не бачив картин і скульптур такого рівня довершеності, які б буквально «співали» радісний  гімн жіночій красі і випромінювали справжню Любов. І ось що впадає у око : портрети талановитої художниці Олени Кучерук і скульптури талановитого скульптора Влада Волосенка (хоча, додам, на виставці також представлена і його портретна серія ню) взаємно  доповнюють одне одного.

Це справді дуже цікавий і дещо неочікуваний мистецький «мікс», яких хочеться вітати – експеримент пройшов на ура.  Воістину : коли живеш у згоді із собою, тобі під силу ладити із іншими.

Одним словом, особисто мені хочеться привітати цей гармонійний творчий дует із реалізацією їхнього сміливого і неочікуваного спільного проекту. Виставка «ЖІНКА ПОЗА ЧАСОМ» буквально приречена на успіх.

Адже кожна картина Олени Кучерук і кожна скульптура Влада Волосенка – це пісня безумомній любові Жінки і до Жінки. І ця любов – у кожному прояві жіночої суті. Тільки її важливо відчути, розгледіти і зрозуміти –  як це судилося двом талановитим учасникам цього справді непересічного мистецького проекту!

Резюмую : був сам – раджу й вам! Знайдіть час,дорогі мої друзі, і завітайте на цю прекрасну  виставку і до, і після 8-го березня. Живопис і скульптура ТАКОГО професійного рівня нікого не залишать байдужим. 100%. Перевірено власними очима і душею!

ДОВІДКОВО :

Жінка є одним з головних мотивів і сюжетів мистецтва усіх країн і народів людства, починаючи з палеоліту. В жіночих образах втілювалися поганські уявлення про божества родючості і мудрості, духи річок, лісів чи полів. Зрештою, і Софія Премудрість Божа багатьма християнськими філософами пов'язувалась з Жіночністю. 
 

Коли ми торкаємося теми жінки в мистецтві, в уяві виникають асоціативні образи різних епох. Ідеї і формотворчі принципи Стародавнього Єгипту, античності, скульптурні і живописні здобутки епохи Ренесансу, формальні експерименти 20-го століття трансформуються пластичною свідомістю художників в осучаснені та архаїзовані образи.

Виставка двох дуже відмінних один від одного митців є водночас єдиною за чуттєво-емоційним наповненням. Цей мистецький дует славить вічну красу жінки, яка уособлює ідею народження нового життя, оновлення, весни.
 Жінка, як вершина творіння, втілена в скульптурі Влада Волосенка та в кольоровій віхолі живопису Олени Кучерук.

Для Влада Волосенка художньо-естетичним орієнтиром у творчості є людське тіло – критерій і мірило гармонії в мистецтві й пізнанні. Характер трактування форм, фактур, пропорцій людського тіла здатні виражати епоху так само яскраво, як поезія чи філософія.  Мистецькі здобутки минулих епох трансформуються в свідомості сучасного художника, народжуючи нові, синтетично-архаїзовані образи. Узагальнені жіночі постаті та напівфігури є ствердженням первинного походження краси, сублімацією підсвідомої ностальгії за цілісністю світосприйняття, властивою архаїчним суспільствам.

Натомість жінка в полотнах Олени Кучерук мінлива, непередбачувана, як сама природа. Вона, немов написана весняними дощами, вільними краплинами фарби. Живописна частина експозиції вібрує окремими спалахами чистих кольорів, модуляціями відтінків і різноманіттям фактур. Кольоробачення – віддзеркалення емоцій художниці, якими вона заповнює простір картин. Це – як веселка після зливи.

Цілісне сприйняття світу, нерозривний зв”язок між видимим і невидимим відбиваються і у портретних творах О. Кучерук і В. Волосенка. Скульптурний і живописний світи –контраст буйної, фонтануючої стихії кольору і монохромної величі спокою.

#ВиставкаЖінкапозачасом  #ЖІНКАПОЗАЧАСОМ #художникОленаКучерук #картиниОлениКучерук

#скульпторВладВолосенко #ГалереяХлібня #ВладВолосенко #НаціональнийзаповідникСофіяКиївська

Cергій Комісаров, шеф-редактор Інформаційного агентства УКРПРЕС-ІНФО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *