Сміттєва капітуляція або цивілізаційний ривок: чи готова Україна платити за чистоту?

Поки українські міста тримають оборону проти зовнішнього агресора, всередині країни визріває інша загроза – екологічний колапс, спричинений застарілою системою управління відходами. Дискусія в УКМЦ «Євроінтеграція на зв’язку. Відходи» чітко засвідчила: час «безкоштовного» захоронення сміття вичерпано. Але чи вистачить у держави волі подолати корупційні шлейфи та тотальну недовіру громадян до нових тарифів? Укрпрес-інфо розбирались у питанні

10 мільйонів тонн сорому: спадщина, яка нас вбиває

Під час дискусії керівник «Київспецтрансу» Андрій Грущинський озвучив цифру, що звучить як вирок: 10 мільйонів тонн відходів щороку відправляються на українські полігони. Це не просто статистика – це бомба сповільненої дії.

«Ми хочемо змін не для того, щоб синхронізуватися з ЄС. Нам потрібно вирішити проблему захоронення маси, яка має бути оброблена і приведена в безпечний стан», – наголошує Грущинський.

Проте воєнна специфіка додає критичного напруження. До побутового сміття додалися мільйони тонн відходів руйнувань: бетон, арматура, скло та небезпечні речовини з розбитих промислових об’єктів. Стара інфраструктура не розрахована на такі навантаження, а нова – існує лише в законопроєктах.

Законодавче «меню»: хто заплатить за банкет?

Голова екологічного комітету ВР Олег Бондаренко підтвердив: рамкові закони є, але на підході – найважча частина. Це впровадження розширеної відповідальності виробника (РВВ). За батарейки, пакування, шини та навіть старий одяг тепер відповідатиме той, хто їх випустив на ринок.

Але тут виникає перша точка тертя. В умовах війни та браку коштів бізнес намагатиметься перекласти ці витрати на споживача, а держава – на інвесторів. Старша проєктна менеджерка Олена Вусик сподівається на фінансові програми ЄС у 2026-27 роках, але донори не дадуть ні цента, поки не побачать прозорої звітності.

Вірус недовіри та корупційні тіні

Чому українці не вірять у сміттєву реформу? Тому що десятиліттями «сміттєві потоки» асоціювалися з тіньовими схемами на полігонах. Щоб подолати цей бар’єр, реформа має стати не «черговим збором грошей», а прозорим сервісом.

Методи подолання кризи довіри:

• Цифровізація «від А до Я»: Електронний облік кожного кілограма сміття. Громадянин має бачити в смартфоні, куди поїхав його пакет: на переробку чи на звалище.
• Аудит тарифів: Люди мають платити не за «вивезення», а за «екологічну безпеку». Послуга має бути відчутною – від чистих контейнерних майданчиків до відсутності смороду від звалищ.
• Антикорупційний фільтр у муніципалітетах: Начальниця відділу Міністерства розвитку громад Діана Новікова слушно каже про міжмуніципальну співпрацю та кластери. Але ці кластери мають створюватися під наглядом громадськості, а не ставати приватними вотчинами місцевих князьків.

Пост-воєнний виклик

Ми маємо розуміти: інвестиції в сміттєпереробні заводи сьогодні це ризикований актив під прицілом ракет. Проте саме зараз закладається фундамент відбудови та база суспільної довіри. Переробка відходів руйнувань у будівельні матеріали це не просто екологія, це економічна доцільність. Це робочі місця для ветеранів та інноваційні майданчики для бізнесу.

Оптимістичний прогноз: Неминучість як двигун прогресу

Як би там не було, але приймати нову реальність доведеться, і це найкраща новина. Ресурс старих полігонів вичерпано фізично, а двері в ЄС зачинені для країн зі «середньовічним» підходом до екології.

Прогноз «Укрпрес-інфо»: якщо держава зробить ставку на економічну вигоду від переробки (вторинна сировина, генерація енергії зі сміття), а не на фіскальний тиск, процес піде значно легше. Відходи мають стати ресурсом, а управління ними – прибутковим бізнесом із прозорими правилами гри.

Щоправда, як підсумувала модераторка Олена Колтик: «Відходи – це не доходи, за цю послугу треба платити». Навіть за наявності економічних стимулів, витратна частина управління відходами потребує значних коштів. Проте, коли ми усвідомимо, що платимо не за сміття, а за здоров’я своїх дітей і право бути частиною цивілізованого світу, реформа перестане бути «страшилкою» і стане частиною нашого успішного майбутнього.

Вероніка Бутенко, для «Укрпрес-інфо», за результатами дискусії в УКМЦ.