Від Мюнхену до Женеви: між дипломатією, ракетами і пробудженням Європи

Мюнхенська безпекова конференція цього року стала не просто майданчиком для промов – вона перетворилась на тест на зрілість Заходу. Тест на здатність називати загрозу своїм ім’ям. Тест на готовність до реальних гарантій безпеки, а не до дипломатичних формулювань.

Рубіо: спроба вирівняти трансатлантичну вісь

Держсекретар США Марко Рубіо приїхав до Мюнхена з очевидною місією – заспокоїти Європу і водночас дати зрозуміти, що світовий порядок змінюється.

«Сполучені Штати і Європа разом», – заявив він, наголосивши, що Америка хоче оживити давню дружбу, а не дистанціюватися. Водночас Рубіо прямо сказав: Європа має бути сильнішою. Світ без кордонів, який виник після падіння Берлінської стіни, він назвав «дурною ідеєю».

Його тон був м’якшим, ніж у представників адміністрації США рік тому, але ключове питання залишилося відкритим: чи достатньо лише риторики, якщо за нею не стоять нові системи озброєнь і нові формати гарантій?

США визнають, що не знають, чи Росія справді готова до миру. А це означає: попереду – складний процес перевірки намірів Кремля.

Зеленський: сила, дружба і відвертість

Президент України Володимир Зеленський у Мюнхені отримав премію імені Евалда фон Кляйста, присуджену українському народу. Його виступ був емоційним, але точним.

«Без дружби однієї лише сили недостатньо», – сказав він, подякувавши партнерам поіменно.

Водночас Зеленський не уникав гострих формулювань. Говорячи про Віктора Орбана, він зауважив, що той «забув значення слова совість». Український президент знову продемонстрував – дипломатія не означає мовчання. Чіткість позиції сьогодні – це теж елемент безпеки.

Окремий акцент Зеленський зробив на оборонному потенціалі. Україна продовжує виробництво ракет «Фламінго», попри знищення однієї з виробничих ліній російським ударом. Виробництво релоковане і відновлене. Українські ракети вже вразили об’єкти на полігоні Капустин Яр і склад ГРАУ у Волгоградській області.

Це важливий сигнал: гарантії безпеки – це не лише папір і декларації. Це також власна ракетна спроможність.

Голоси Європи: підтримка є, рішучості бракує

Прем’єрка Данії Метте Фредеріксен прямо заявила: перешкодою для миру є небажання Росії його досягти. Єдиний шлях – посилення санкцій і економічного тиску. Очільниця датського уряду також наголосила на необхідності надання Україні потужної летальної зброї для гідної відсічі росії, «яка розуміє лише силу».

Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц підкреслив, що війна повернула Європу до реальності і що лише спільна відповідь трансатлантичного альянсу може стримати агресора.

Прем’єрка Естонії Кая Каллас наголосила на небезпеці дипломатичних поступок: Росія не повинна отримати за столом переговорів те, чого не змогла здобути на полі бою. Мир має бути справедливим – із компенсаціями, поверненням депортованих дітей і без амністії за воєнні злочини.

Це звучить правильно. Але проблема у темпі. Європа прокидається. Повільно. Обережно. Без різких рухів.

Переговори у Женеві: вузький коридор можливостей

16 лютого Українська делегація вирушила до Женеви на новий раунд переговорів із США та Росією. За даними джерел, обговорюватиметься можливе енергетичне перемир’я.

Однак участь у російській делегації Володимира Мединського сигнал тривожний. Багато експертів вважають це свідченням того, що Кремль не налаштований на реальний компроміс.

Найскладніші питання залишаються невирішеними. Перелік спірних тем звузили, але принципові розбіжності не зникли.

Чи є гарантії і хто їх має забезпечити?

Справжніх гарантій безпеки поки не видно. Потужної нової зброї у масових поставках – теж. Але є інше.

Є поступове посилення санкцій.
Є більш тверді формулювання у виступах європейських лідерів.
Є спроба США відновити трансатлантичну єдність.
Є чітка і смілива позиція України.
Є власна оборонна спроможність, яка вже демонструє результат.

Тиск на Росію має посилитися – і в економіці, і на полі бою, і в дипломатії.

Боротьба триває.

Мюнхен-2026 не став переломним моментом. Але він показав важливу тенденцію: Європа більше не може дозволити собі ілюзії.

І попри складність моменту, майбутнє викликає обережний, але реальний оптимізм.

Вероніка Бутенко, для Укрпрес-інфо