Історія все розставить на свої місця.
Щороку, починаючи з 1963 року у мюнхенському Hotel Bayerischer Hof проходить конференція з безпеки, яка покликана вирішувати поточні світові виклики зовнішньої політики, політики безпеки та оборони.
За свою довгу історію учасники конференції бачили незліченну кількість виступів найвпливовіших лідерів світу, було проведено безліч двосторонніх зустрічей, круглих столів та панельних дискусій. Та вперше, від початку свого існування, Мюнхенська безпекова конференція пройшла у розпал великої війни в Європі. Якщо минулого року, учасники відчайдушно (та безуспішно) намагалися виправдати гасло конференції – «Мир через діалог» ( нім – «Frieden durch Dialog») і запобігти катастрофі, що станеться через кілька днів, то 2023 року на порядку денному постали два цілком конкретні запитання: Що потрібно для перемоги України? Якою повинно стати поразка росії?
58-ма Мюнхенська конференція 2022 року вже стала історією і ми можемо оцінити її ретроспективно. Як наші західні партнери просили не прилітати Президента України Володимира Зеленського, вважаючи такий крок безрозсудним на тлі загрози російського повномасштабного вторгнення; як Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок розповідала про не підтримку війни, дипломатичне врегулювання конфліктів та військову допомогу Україні у вигляді шоломів; як новий канцлер Олаф Шольц щиро не розумів чому росія виправдовує свої погрози питанням потенційного вступу України до НАТО, якщо про членство України не йтиметься «навіть в осяжному майбутньому»; як Віце-президент США Камала Гарріс, Держсекретар Ентоні Блінкен, британський прем’єр Борис Джонсон лякали росію «пекельними санкціями», якщо путін наважиться на відкриту агресію. Та незважаючи, на офіційні заяви, поміж рядків читалося, як світ «прощається» з тією Україною, яку він знав. Ніхто й уявити не міг яким буде порядок денний наступної конференції…
…пройшов рік. 59-та Мюнхенська конференція з безпеки: війна у розпалі, росіян більше ніхто не запрошує, Україна все ще існує і головне – перемагає! І перспектива вступу України в НАТО вже не «питання туманного та неосяжного майбутнього», а цілком реальна перспектива.
Цього разу Президент Зеленський найбажаніший гість заходу і його виступ відкриває конференцію ( байдуже, що онлайн). Олаф Шольц запевняє у найкращій підтримці України, обіцяє перші танки Leopard вже дуже скоро та повідомляє про тренування солдатів. Президент Франції Емануель Макрон називає 4 поразки путіна: на полі бою; поразку колоніальної ментальності; консолідацію України і НАТО; місце росії у світі. Прем’єр Великобританії Ріші Сунак, як і його попередник Борис Джонсон, продовжує послідовну політику підтримки України та закликає подвоїти військову підтримку для досягнення перемоги. Певно, одним з найпотужніших і найемоційніших був виступ Камали Гарріс стосовно відповідальності військових рф за систематичні атаки на цивільне населення, вбивства, тортури, ґвалтування, страти та депортації дітей. Це ключовий сигнал з боку США щодо перспективи створення міжнародного трибуналу для путіна та його поплічників.
Генсек НАТО Єнс Столтенберг вчергове наголосив про небезпеку для світу, якщо росія переможе, тому підтримка і бажання перемоги Україні не вимірюється лише совістю, а є суто прагматичним.
Як і торік, представник Китаю – Міністр закордонних справ Ван Ї виступив у притаманному стриманому «нейтральному» стилі. Якщо у 2022 році він запевняв у підтримці суверенітету та територіальній цілісності України, то цього разу повідомив про підготовку свого «мирного плану» по врегулюванню конфлікту. Та всі ми прекрасно розуміємо, що Китай зайняв позицію очікування та грає у свою власну гру.
Загалом, більшість офіційних заяв європейських лідерів зводилися до важливості підтримки України та уникнення помилок минулого (виступ Прем’єр-міністерки Фінляндії Санни Марін) військових втрат рф (Держсекретар США Ентоні Блінкен) та поглиблення військової допомоги (Верховний представник ЄС Жозеп Боррель), але як і торік одне питання майоріло поміж рядків – що робити з росією і якою повинна бути її поразка? Як і належить людині з військовим бекграундом, новообраний Президент Чеської республіки Петер Павел єдиний хто сказав про це прямо – «Нам треба бути обережним у тому, щоби підштовхувати Україну до певного результату. Можливо у якийсь момент Україна змінить своє бачення. Можливо, що це призведе до розвалу Росії… Якщо буде розвалена Росія, то у нас може бути більше проблем, нам, може, не буде з ким вести переговори про роззброєння». Публічно цю тезу інші лідери держав не підтримали, але про бажання розпаду росії західні країні продовжують побоюватися говорити вголос.
Та ми пам’ятаємо, як у далекому 1991 році світ був «не готовий» до розпаду СРСР і, тим не менше, історія склалася незалежно від їх бажань та страхів. Далеко не в останню роль, завдяки Україні. Тому і зараз все цілком можливо. І можливо, наступного року на ювілейній 60-й Мюнхенській конференції з безпеки представники цивілізованого світу будуть обговорювати що робити з новими суб’єктами, які з’явилися на розвалинах путінської росії.
Історія все розставить на свої місця…
Автор: Сергій Холодовський
Керівник міжнародного співробітництва КШДУ ім. Сергія Нижного
