Час від часу в засобах масової інформації з’являються вислови деяких західних політиків про хибність шляху Європейського союзу та США щодо накладення на російську федерацію санкцій, постачання Україні зброї та про необхідність пошуку дипломатичних шляхів вирішення конфлікту.
Насамперед вони обґрунтовують це тим, що «НАТО спровокувало рф», «Європа не зможе без російських енергоресурсів», «постачання зброї Україні призведе до подальшої ескалації конфлікту», «подальший конфлікт призведе до підвищення цін в Європі» тощо.
На щастя можна констатувати, що все ж таки автори даних тверджень в основному поодинокі у своїх висловлюваннях.
Для того, щоб зрозуміти та надавати правильну оцінку подібним висловлюванням слід все ж таки зрозуміти тип їх авторів-політиків.
По-перше, це люди, які особисто залежні від російського режиму і не важливо причиною виступає значна особиста або партійна фінансова підтримка чи компромат.
По-друге всі вони є прихильниками централізації влади, їх політична програма орієнтована переважно на соціально слабо захищені верстви населення та робочий клас – яких приваблюють обіцянками по зниженню податків, підвищенням соціальних пільг, скасуванням пільг для іммігрантів тощо, проголошенням політики протекціонізму по відношенню на національних підприємств, зменшенням потоків мігрантів, на збільшенні самоідентифікації як народу тощо. Тобто вони ментально близькі в стилях та методах управління із керівництвом росії.
Ну і по-третє, вони готові активно підтримувати російську федерацію виключно якщо це дозволить отримати їм додаткові політичні дивіденди (у вигляді дешевих енергоресурсів для країни або матеріальної підтримки їхньої партії), тобто говорячи про підтримку країни-агресора або непідтримку постачанню зброї Україні вони не вкладають жодного змісту в свої виступи – вони лише наголошують на існуванні альтернативної, наявній владі або загальному суспільству, думки, що беззаперечно завжди знаходить підтримку у певних категоріях суспільства. Тобто фактично це ще одна частина інформаційної пропаганди рф, яка просуває в ЄС небезпечний для нас наратив «давайте краще перестанемо підтримувати Україну та повернемося до вчорашнього забезпеченого життя з пільгами на імпортні енергоресурси від рф».
Однак, тут дуже важливо пам’ятати, що погоджуючись на бартер «пільги на енергоресурси» vs «політичні рішення», отримувач таких пільг втрачає значну долю своєї правосуб’єктності як держави, а політичний діяч, що прийняв таке рішення, втрачає власний самостійний шлях поведінки та самостійності у прийнятті рішень.
Чи є це небезпечним для України? Так, за умови, якщо українське суспільство та влада не будуть дозволяти європейським країнам забути про те, що поряд з ними йде війна, та зняти «українську тему» з повістки дня.
Це дуже яскраво відображається в результатах голосування в ООН з приводу резолюцій, які направлені на підтримку України – з кожним голосуванням країну-агресора підтримуються все менше країн, а з країнами, які утримуються від голосування – відсутня активна дипломатична робота та в них незначна по чисельності українська діаспора.
Повертаючись до питання західних політиків та селебретіз, які раптово почали підтримувати «руский мир» все ж таки можна констатувати, що українська влада проводить досить успішну дипломатичну роботу на міжнародному рівні, завдяки чому російські спроби «переключити увагу» європейського суспільства на економічні внутрішні проблеми (як ніяк світова економіка зайшла в період рецесії) таки не вдається в повній мірі.
Що робити українцям в подальшому? – не збавляти темпів))
Автор: Артем Устюгов
Адвокат, експерт КШДУ ім.Сергія Нижного
FaceBook: https://www.facebook.com/ustiugovartem
