Добрий день! Я в Україні. Сьогодні – 63 день війни українського народу проти російських окупантів за свою Свободу та Незалежність. Проглянув ранкову пошту і з приємністю констатую : Міжнародний арт – проект «ПОВЕРНИСЬ ЖИВИМ», який ми разом із мистецтвознавцем Наталією Бондаренко започаткували лише тиждень тому, суттєво розширює свою географію.
До нашого творчого колективу приєдналася досить цікава художниця із міста Кривий Ріг Анастасія Ярошевич. Ось перелік робіт цієї талановитої мисткині, які поціновувачі сучасного образотворчого Мистецтва зможуть побачити у експозиції колективної виставки «ПОВЕРНИСЬ ЖИВИМ» в перспективі :
“Після” з серії “Війна”, графітний олівець, 20х30, 2022 рік;
“Після-1” з серії “Війна”, графітний олівець, 20х30, 2022 рік;
“Ранок. На вокзалі”, графітний олівець, 20х30, 2022 рік (повтор більш ранньої графічної роботи);
“Повернення. Вас вітає місто-герой Одеса” з серії “Війна”, 30х40, 20 квітня 2022 року;
“Карпатські сніги”, папір, олівець, 20х30, 2022 рік – мрію про мирне, спокійне життя;
“У снігу”, графітний олівець, 20х30, 2022 рік;
“Зимовий шлях”, графітний олівець, 20х30, 2022 рік;
“Будні карпатськой зими”, графітний олівець, 20х30, 2022 рік.
Малюю під час війни… Дуже чекаю миру!!!
“Весняні”, 20х25, графітний олівець, 2022 рік.
Виявилось, що навіть назбирати квітів цієї весни це складна задача…
“Узимку”, 20х30, графітний олівець, 2022 рік.
Невизначеність, незрозумілість майбутнього… Це те, що зараз у думках. Хочеться вірити у хороше, але є відчуття обмеженості у часі… Відчуття, що можна нічого не встигнути у житті. Тому з’являється баження хоч щось зробити у творчому плані. Хто знає,що там буде далі. Зображати негатив і трагізм сьогодення не хочу. Не бачу у цьому сенсу для себе. Мрію про те, що любила і люблю… Мрію опинитись там – серед гір і лісів у тиші. ”
Ремарки до картин – їх написала мисткиня – залишив свідомо : аби ви відчули настрій учасниці нашого міжнародного арт-проекту. А ось що Анастасія Ярошевич написала мені у приват Фейсбуку. Як на мене, дуже цікаві думки світлої душею Людини, котра щиро закохана у сучасне образотворче Мистецтво. І навіть в умовах війни працює із повною віддачею : наполегливо і плідно!
«Роботи писала у Кривому Розі у себе вдома. Перші дні, чи тижні війни мені не хотілося малювати, чи взагалі робити щось у творчому плані. Не розуміла коли це зміниться. Переломним моментом став вхід росіян до Миколаєва, де живе моя сестра і тітка. Двоюрідний брат, син тітки за контрактом в армії. Страх за близьких, відсутність безпеки, страшні новини з інших українських міст змінило для мене все. Якщо раніше я зовсім не бачили війни у власних творах, то після зазначених подій не змогла обійти її стороною.
Те, що я зображаю це скоріше наслідки війни. Зображати жахи боїв – то зовсім не для мене. Цього так багато в новинах і повідомленнях звідусіль, що вже складно і зовсім травматично це сприймати.
Моя графіка, це не копії фото з Інтернету, проте підгрунтям її такі фотоматеріали є. В основі моя уява, роздуми… Складно зараз опанувати думки і почуття. Є багато образів у голові пов’язаних з війною на нашій землі і що саме втілити складно обирати. Тому це невеликий формат й олівець. І так хочеться вірити, що все зміниться на краще і завершиться нашою перемогою. Дуже мріється про спокійне мирне життя.
Мрію з олівцем про те, яку українці повертаються до рідних міст…
Одеса – місто яке я дуже люблю і бачити його руйнування вище моїх сил.
Я давно малюю архітектуру наших міст – як у графічних, так і живописних творах. Десь підсвідомо жило в мені почуття страху руйнування улюблених куточків та непереборне бажання зберегти все це – хоча б у мистецьких творах.
Спостерігати за тим, що сталося з Харковом – то до мене взагалі особливий біль. Я давно люблю це місто. Я там вчилась – у Харківській академії мистецтв. Мала улюблені місця, дорогі серцю спогади… Жахливо було бачити зруйновану квартиру одногрупниці по Академії, з якою навчалася в аспірантурі…Залишився живопис Харкова тих років і я радію, що ці картини зараз у мене є.
Виїздити з Кривого Рогу не планую. Два місяці війни я тут і якщо Бог дасть і Кривий Ріг не стане другим Маріуполем чи Харковом, то і не виїду. У будь-якому разі тікати за межі України взагалі не маю бажання. Не хочу і не може лишати рідних і свій дім. Мій брат член ГО “Криворізька асоціація учасників бойових дій та учасників АТО” і тому ми всією родиною допомогаємо біженцям, теробороні, ЗСУ. Страшно, але є дещо важливіше за страх».
Коли читав ці рядки, сердце наповнювалося гордістю за українськиї жінок : на щастя, поїхали шукати кращої долі за кордон в умовах війни далеко не всі… А ті, хто залишилися, є прикладом вірності нашій Батьківщині. Дякую Вам за це, шановна Анастасіє Ярошевич!
А ось – біографія цієї учасниці Міжнародного арт – проекту «ПОВЕРНИСЬ ЖИВИМ». Дізнався про мою дорогу землячку багато цікавого.
«Анастасія Олександрівна Ярошевич, народилась у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, де на даний час проживаю. Закінчила Криворізьку дитячу художню школу №1. Продовжила навчання у Криворізькому національному університеті на факультеті мистецтв, який закінчила з відзнакою. З четвертого курсу працювала вчителем історії мистецтва у дитячій художній школі. Шість років викладала фахові дисципліни (історія мистецтва, малюнок, живопис, композиція, історія мистецтвознавства України) на факультеті мистецтв КНУ. Закінчила аспірантуру за спеціальністю «образотворче мистецтво» по кафедрі історії і теорії мистецтва у Харківській академії дизайну і мистецтв (ХДАДМ). З 2001 р. беру участь у різного рівня виставках, конкурсах та пленерах у рідному місті та у м. Києві, м. Одесі, м. Харкові, м. Дніпрі, м. Кропивницькому, м. Пекіні, м. Світловодську, м. Олександрії, м. Нова Каховка, м. Маріуполі, м. Горішні Плавні, м. Лубни.
З 2005 р. є членом Криворізької організації Національної спілки художників України. З 2021 року – член НСХУ. На даний час працюю завідуючою «Музеєм-квартирою художника Григорія Синиці» у м. Кривий Ріг. Є куратором «Відкритого міського конкурсу живопису ім. Григорія Синиці» і членом журі міських мистецьких конкурсів. Паралельно із заняттям художньою творчістю пишу та публікую у різних вітчизняних виданнях статті про сучасне українське мистецтво й огляди творчості сучасних художників для українських галерей, каталогів творів, виставок, займаюсь ілюстрацією для журналів і книжок, пишу книги. Твори знаходяться у приватних колекція та колекціях галерей в Україні і закордоном – у Польщі, Росії, Китаї, США, Німеччині, Італії, Данії та у фондах Криворізького міського історико-краєзнавчого музею. На цей час маю 16 персональних виставок. Працюю у живописі, графіці, декоративно-ужитковому мистецтві з різними матеріалами і техніками, проте надаю перевагу колористичним пошукам у межах станкової олійної картини та замальовкам графітним олівцем. Більш тяжію до портретного та пейзажного жанрів, працюю на пленері, але переважно створюючи графічні начерки та замальовки. Останнім часом повернулась до жанру натюрморт, що пов’язано з любов’ю до речей з минулого – старих гасових ламп, скляних та керамічних предметів радянських часів, шукаючи пластичного вираження взаємодії різних форм, передачі простору, об’єму, цікавих колористичних сполучень.
У пейзажах віддаю перевагу західноукраїнським мотивам природи, де панує спокій і немає буденної людської метушні, зображенню дерев’яних споруд, як історичних пам’яток, так і міської дерев’яної забудови минулого століття. Працюючи з архітектурним пейзажем оминаю увагою сучасні новобудови. Полюбляю зображати тихе життя старих дворів і вуличок різних міст України. У роботі з людськими образами найбільше цікавлять старі люди і діти – своїм досвідом, чистотою душі. Найбільший інтерес становлять персонажі з цікавою зовнішністю, нестандартним світоглядом, багатим внутрішнім світом. Останні роки часто звертаюсь до графіки, як лінійної, так і тонової, оскільки це дає змогу за короткий проміжок часу реалізувати максимум творчих ідей, можливість проб і помилок. Головною метою творчої діяльності є пошук і видозміна власної манери та граней її прояву у межах української національної художньої мови».
Як організатори Міжнародного арт-проекту «ПОВЕРНИСЬ ЖИВИМ» мистецтвознавець Наталія Бондаренко і я переконані : роботи Анастасії Ярошевич – разом із картинами інших українських та закордонних художників – знайдуть гідне місце у експозиції виставки.
Все буде Україна, дорогі наші друзі – митці! Слава ЗСУ! Слава Україні! Слава Мистецтву! Віримо у нашу велику Перемогу і кожен – в тому числі, і на культурному фронті – добрими справами своїми наближаємо її щасливу мить!
PS : Від імені організаторів нашого мистецького проекту звертаюся до всіх живописців, графіків та скульпторів, які є представниками нашої великої Фейсбук – спільноти : «Дорогі наші митці! Де б ви сьогодні не перебували, якомога активніше долучайтеся до реалізації нашого творчого задуму у практичній площині. Міжнародний арт – проект «ПОВЕРНИСЬ ЖИВИМ гуртує навколо себе справжніх патріотів, людей, які без зайвих пояснень добре розуміють сенс слів : « БЕЗ БАТЬКІВЩИНИ НЕМАЄ ЛЮДИНИ».
Адже справжній патріотизм – це громадянське почуття, змістом якого є любов до Батьківщини і готовність пожертвувати своїми інтересами заради неї, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури, особливе емоційне переживання своєї приналежності до країни і свого громадянства, мови, історії, традицій, готовність діяти в інтересах Вітчизни та постати на її захист у разі необхідності.
Сергій Комісаров, шеф-редактор Міжнародного інформаційного агентства УКРПРЕС-ІНФО, арт-менеджер, організатор мистецьких пленерів
Фото Анастасії Ярошевич
#Повернисьживим #арт_проектПовернисьживим #НаталіяБондаренко #ПрограмаМистецькахвиля+ #Мистецькахвиля+ #UKRVIDEOTRAVEL #СергійКомісаров #УКРПРЕС_ІНФО #Мистецтво #СучаснеМистецтво #Мистецтво #Mustsee #сучаснеобразотворчемистецтво #Творчість #Творчество #Культура #Искусство #НСХУ #Національна_Спілка_Художників_України #NUAU #National_Union_of_Artists_Ukraine #ЗСУ #Перемога #ХудожницяАнастасіяЯрошевич #ТворчістьАнастасіїЯрошевич
