Орест і море… Море і Орест… Або – «…чому я не сокіл, чому не літаю?» А й справді, були б у мене крила, то тоді б я обов”язково місяць тому назад прилетів із Києва до Львова на відкриття персональної  виставки «Orest Manyuk. Painting. Marine» Заслуженого художника України, мого істинного друга і вірного побратима по безмежному цеху сучасного образотворчого Мистецтва Ореста Манюка.

       

Вернісаж відомого митця, у творчому активі якого більше 120 колективних і персональних виставок, симпозіумів і пленерів як в Україні, так і за межами нашої держави, відбувся у культовому для жителів і гостей  міста Лева місці – Італійському дворику. Тоді, напередодні святкування Дня народження маестро Манючеллі (так називають Ореста його близькі друзі і колеги) у Італійському дворику зібралися сотні відомих і шанованих митців, мистецтвознавців і арт-критиків практично з усієї України, аби привітати його із життєвим Ювілеєм і черговою персональною виставкою.

     

А тепер – із вашого дозволу – невеличкий ліричний відступ людини, якій того липневого дня  не поталанило (я був у редакційному відрядженні) привітати Ореста Манюка із його новим творчим тріумфом…

Дякую долі, що сім років тому ми познайомилися із цим талановитим митцем на пленері у Арт-резиденції «Карпатський рай» у гостинному Славсько. Дякую долі, що завдяки Орестові я протягом цих швидкоплинних літ познайомився із силою-силенною чудових художників, які є його (а тепер вже й моїми!) щирими друзями. Дякую долі, що неодноразово висвітлював вернісажі цього дивовижно яскравого, самобутнього, щедрого душею митця, які із великим успіхом відбувалися у найпрестижніших Музеях і галереях української столиці.

         

Дякую долі, що в моїй домашній колекції є його дивовижна картина «Театра Романа», яку Орест щедрою рукою подарував мені, коли ми разом із нашими спільними друзями, як мовиться, на повну котушку, «відривалися» у його творчій майстерні кілька років тому…  Дякую долі за його несподіваний і дуже потрібний дзвінок вночі, коли я ледь не прощався із цим Світом, перебуваючи в реанімації районної лікарні на Оболоні, куди «люди в білих халатах»  щодня «пакували» сотні  киян, яким казково «поталанило» підхопити у грудні минулого року підступний корона вірус…

        

Ніколи не забуду слів мого друга : «Братіку Сергійко, тримайся… Ти ж ще далеко не все встиг зробити для нас, художників, далеко не про всіх із нас розповів широкому мистецькому загалу… Отож, видряпуйся, друже, як можеш, із кігтів цієї китайської потвори, а я молитимуся за тебе… І, якщо треба, скинь мені номер твоєї банківської картки. Вчора картину продав, так що можеш на мене розраховувати…» Ці слова, погодьтеся,  дорогого варті… Це слова істинного друга. Дякую тобі, брате, за душі високе поривання – я ніколи не забуду цієї нашої нічної розмови. Дякувати Богові, квест на зустріч із корона вірусом ми обидва пройшли достойно  – хвороба нас не зламала, а, навпаки, зробила ще сильнішими…

      

«Все у нього було старе, окрім очей, а очі кольором були схожі з морем, веселі очі чоловіка, що не здається.» Це вже не я пишу. Це – великий майстер слова Ернест Хемінгуей, автор мого улюбленого роману «Старий і море». Так письменник змальовував головного героя свого геніального твору. А, як на мене, це він неначе про Ореста Манюка писав… Хоча мій друг не старий – у свої 65! Фізичних сил і душевної енергії Орестові не бракує.

         

Кому треба – може й позичити. Маестро Манючеллі буквально фонтанує новими творчими ідеями. А ще мій друг постійно живе мріями  про все нові й нові мандрівки безмежними  просторами планети Земля. В тому числі, готується Орест знову потрапити на берег моря, в яке закоханий із дитинства. Хоча побачив його вперше у досить зрілому віці. Побачив – і закохався у його кольори.  І – так вирішив для себе – вже ніколи  не зможе  відірвати від  морьских хвиль своїх мудрих очей…

     

Вчора говорили із маестро Манючеллі по телефону. Дізнався, що нині Орест готується до чергового Загальноукраїнського пленеру у Дрогобичі на Львіщині, куди разом із ним поїдуть близько двадцяти митців. З більшістю із цих авторів ми раніше  брали участь у спільних пленерах і мистецьких симпозіумах в різних куточках У  країни.

         

Ну, а далі на видноколі у мого друга – Italia bella –  чудова Італія, писати яку Орестові дуже і дуже до снаги. Він приїздив до цієї сонячної країни вже не раз, а все ніяк не може намилуватися її колортиними морськими пейзажами…В Італії на мого друга завжди чекають і мери міст, і пересічні шанувальники мистецтва; тут Манюка дуже цінують і поважають; тут допомагають із організацією пленерів і виставок… Так що море на нових картинах Ореста Манюка, як мовиться, знову не за горами! З чим його можна лише вітати. Заслужив він своєю невтомною  працею такі поіздки.

     

Ну, а завершити публікацію про виставку «Orest Manyuk. Painting. Marine» Заслуженого художника України Ореста Манюка я хочу ще однією цитатою із роману «Старий і море» геніального Ернеста Хемінгуея: «Людина створена не для того, щоб терпіти поразки. Людину можна знищити, але не можна перемогти.»

       

 

Знаю на сто відсотків, що ці слова – не лише мій девіз по життю. Це також дороговказ і мого друга Ореста Манюка. Так що від імені всіх наших спільних друзів, колег і знайомих бажаю тобі, маестро, нових творчих злетів, мирного неба над головою і безмежжя моря на лінії горизонту! Вірю і знаю : будуть нові пленери. Будуть нові виставки. І обов”язково будуть нові картини на яких ти напишеш море так, як це можеш зробити в Україні  ти і лише ти!..

Сергій Комісаров, шеф-редактор Інформаційного агентства УКРПРЕС-ІНФО

Фото автора

#ВиставкаОрестаМанюка #ХудожникОрестМанюк #OrestManyuk #artistOrestManyuk #Виставка_OrestManyuk_Painting_Marine #OrestManyuk_Painting_Marine #СергійКомісаров #Арт_резиденціяКарпатськийрай #Карпатськийрай #Славсько #УКРПРЕС_ІНФО #Ukrvideotravel#СучаснеМистецтво #Мистецтво #сучаснеобразотворчемистецтво  #Творчість #Творчество  #Культура  #Искусство #Mustsee

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *