В дорогу, в дорогу, в дорогу далеку разом із друзями ми йдемо! Давненько вже журналісти програми «Мистецька хвиля +» не здійснювали подорожей Україною, аби зняти черговий відео репортаж про сучасних українських живописців. Адже практично щодня у столиці одночасно (!!!) відбувається 5-6 цікавих вернісажів. Як тут вирватися за околицю Києва?..

Але, скажу щиросердно,  є пропозиції, від яких відмовлятися не варто. Це коли йдеться про популяризацію Мистецтва людей, які дорогі нашому серцю. Адже вони близькі нам за духом і світосприйняттям… Нещодавно до редакції зателефонувала молода талановита українська художниця Уляна Кондратюк.

«У мене 21 лютого відкривається четверта персональна виставка, – радісно повідомила вона. – На трьох попередніх Ви вже знімали. Буду рада, якщо і цього разу побуваєте на моєму вернісажі. Лише одне уточнення : виставка відкривається не у столиці, а у Миколаївській області, у невеликому районному центрі Вознесеньску… Це – мала батьківщина мого батька, тут я провела практично все своє дитинство, отож, хочу подякувати за це своїм дорогим  землякам виставкою… Поїдете разом зі мною до Вознесенська?» Що тут робити? Як можна відмовити чарівній Уляні, яка є не лише талановитою художницею, а й дуже доброю людиною? Коли у мене трапилася одна серйозна життєва ситуація, Уляна, відклавши всі свої особисті справи «на потім», кинулася мені допомагати – як справжній друг. А друзям, зрозуміло, не відмовляють. Отож, і я почав збиратися у дорогу, аби допомогти чарівній Улянці… 

І ось програма «Мистецька хвиля +» вже у Вознесенську. Саме на день мого  приїзду до цього райцентру художниця (разом із її мамою Оленою) запланували відкриття персональної виставки у супер – галереї Вознесеньского художнього музею Є.А. Кібрика. Чому пишу – «супер – галереї», спитаєте?

Та тому, що цей великий за розмірами храм Мистецтва свого часу  побудували за спеціальним проектом, аби віддати данину пам”яті геніальному митцю. Євген Адольфович Кібрик  народилася 21 лютого 1906 року у цьому місті. І по завершенню навчання у місцевій школі поїхав із Вознесенська, аби підкорити мистецький Олімп у Москві, де він став  народним художником СРСР, професором, членом Академії мистецтв, лауреатом цілої низки вітчизняних і закордонних премій… Після смерті Майстра родичі Є.А. Кібрика передали на зберігання Музею більше 1500 геніальних графічних робіт, які працівники цього закладу культури бережуть, як зіницю ока.

І паралельно з цим вони постійно організовують у одному із ошатних виставкових залів музею (площею більше 100 квадратних метрів)  колективні і персональні виставки сучасних митців. Цього разу такий шанс випав і Уляні Кондратюк, яка сприйняла пропозицію відкрити свою персональну виставку у День народження геніального Євгена Адольфовича Кібрика як справжній подарунок долі. На вернісажі талановитої  київської художниці зібрався увесь цвіт місцевої інтелігенції, а також її родичі і друзі. Давно у музеї не було так велелюдно. Дехто приїхав на відкриття із Києва… Одним словом, все сталося, як гадалося. І навіть – трохи краще, ніж мріяла сама миткиня.

Грала жива музика, присутні на святі декламували вірші, родичі і близькі Уляни ділилися спогадами… Перед гостями із вітальною промовою виступив голова Вознесенської міської ради Віталій Луков.

Ну, а потім, подякувавши від щирого серця директору Вознесенського художнього музею Є.А. Кібрика Валентині Ованесіян і її колегам за допомогу у організації виставки, художник Уляна Кондратюк сказала так : «Я дуже хвилювалася, думала : будуть люди чи ні? А тут – так багато рідних і близьких мені обличь, море квітів і слова подяки за мою працю…  Від цих слів моє серце наповнюється радістю і ніжністю до кожного із присутніх.

Мені надзвичайно приємно, що у Вознесенську так багато людей, яким важлива Творчість. Практично все своє дитинство я провела серед вас, дуже люблю це мальовниче місто. Завжди із великим теплом згадую і бабусю, і дідуся, інших моїх родичів і друзів… Більшість із них стали героями моїх картин. А ще на моїх картинах ви побачите  пам”ятні місця цього затишного містечка. Вони назавжди «прописалися» у моїй пам”яті. Саме все це я й «виплеснула» на полотно, готуючись до четвртої персональної виставки,  саме все це я хочу показати вам, мої дорогі землями… Кожного разу, коли я приїжджаю до Вознесенська, намагаюся відвідати Музей Євгена Адольфовича Кібрика.

Його колекція просто надзвичайна. Кожна картина Майстра – на вагу золота. Завжди приходжу у зали Музею, і хоча самого художника я не застала (через об”єктивні причини), розмовляємо ми із ним із допомогою цих геніальних картин…Коли я дивлюся на них, Маестро, неначе, щось  мені промовляє, щось розповідає, щось підказує. Словом,  вчить мене…Я дуже мріяла провести одного разу свою персональну виставку саме у залах його музею. З дитинства планувала це. І ось, коли я стала дорослою, ця мрія здійснилася! І сталося це саме в день народження Кібріка. Я – щаслива. І не хочу приховувати своєї радості перед людьми, які для мене є близькими і рідними ще з років дитинства…»

Що тут можна сказати? Так, дива трапляються. Тільки треба вірити у них.  Вірити і  працювати – у поті чола свого, аби заповітні  мрії здійсниилися. Як це робила і робить молода талановита українська миткиня Уляна Кондратюк, із якою ми познайомилися три роки тому у столичній галереї «Глобус»…

А відео репортаж про цю дуже атмосферну і по домашньому затишну  виставку Уляни ви зможете подивитися у черговому випуску телевізійної програми «Мистецька хвиля +» на каналі Ukrvideotravel.

ХудожникУлянаКондратюк ПерсональнавиставкаУляниКондратюк творчістьУляниКондратюк Вознесенськ Мистецькахвиля Ukrvideotravel УКРПРЕС-ІНФО Сергій Комісаров

Сергій Комісаров, шеф-редактор Інформаційного агентства УКРПРЕС-ІНФО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *