Виставка "Київська тусовка 1970-х" художника Олександра Міловзорова

Виставка  "Київська тусовка 1970-х"  художника Олександра Міловзорова

“Это было недавно, это было давно… ” Із великим задоволенням відвідав відкриття персональної виставки “Київська тусовка 1970-х” Заслуженого художника України Олександр Міловзоров. Вернісаж, присвячений видатним особистостям нашої столиці тієї далекої епохи, відбувся у МВЦ “Музей Києва”.

           
Талановитому художнику, який прожив яскраве і колоритне життя, є що згадати і є про кого розказати… Олександр Петрович – людина широкої душі : всі роботи, представлені на виставці “Київська тусовка 1970-х”, він подарував Музею історії Києва. Отож, це вже наша із вами, шановні кияни, історія!
           

ДОВІДКОВО :

Художники старого академічного вишколу мали звичку регулярно робити шкіци. Хтось суто заради підтримання технічної вправності, хтось задля майбутніх творів, а хтось прагнув зафіксувати красу моменту. До останніх належить Олександр Міловзоров. П’ятдесят років тому він був молодим художником-монументалістом, що, як то кажуть, подавав великі надії. І, як ми нині знаємо, цілком ті надії виправдав, створивши сотні чудових робіт у живописі, графіці, кераміці та, звісно, у монументальному мистецтві.
           
Молодий Олександр Міловзоров принагідно малював своїх друзів та колег, таких самих молодих, яким судилося стати класиками українського мистецтва кінця ХХ ст. Посиденьки у майстернях, відвідання Спілки художників, випадкові зустрічі – треноване око митця вихоплювало з бурхливої течії життя характерний жест, вишуканий нахил голови, ефектний силует, часом – цілу жанрову сценку. А вправна рука за лічені хвилини фіксувала все це, творячи унікальний мистецько-історичний документ.
       
Для середнього та старшого покоління українців 1970-ті – це «брежнєвські часи». Для одних вони – солодкий спогад про дешеву ковбасу та «стабільність», для інших – аж ніяк не солодке відчуття тотальної несвободи та брехні, переслідування інакодумства. У малюнках Олександр Міловзорова ми бачимо інший, менш очевидний загалу, відтінок доби. Це – внутрішня свобода митця навіть в умовах обмеженої свободи творчості. Яскраві, розкуті люди, симпатичні обличчя, модний одяг – такими постають художники-кияни у малюнках свого колеги.
       
Мистецька тусовка 1970-х була доволі строкатою і, коли бути точними, включала у себе не тільки художників. Інтелектуали з різних професійних сфер мали за втіху і честь долучитися до компанії цих вільних внутрішньо людей. Тож не дивно, що серед начерків Олександра Міловзорова поруч стоять «батько» українського акціонізму Федір «Фрипулья» Тетянич і видатний археолог Олексій Тереножкін, дизайнер салонів літаків КБ «Антонова» Віталій Солодов і прима київського театру Опери та балету (саме так він називався у 1970-ті) Валентина Калиновська, культурологи Лесь Герасимчук і Анатолій Макаров. Звісно, у цій компанії був і брат митця Валентин Міловзоров, доцент кафедри целюлозно-паперової промисловості.
Олександр Міловзоров створив колективний портрет свого покоління художників у часи його творчого становлення, коли більшість яскравих робіт, які сформували певний мистецький канон кінця ХХ ст. ще попереду.

Сергій Комісаров, шеф-редактор Інформаційного агентства УКРПРЕС-ІНФО

Фото автора

Leave a comment

1 Comment

Send a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *