За три дні до головного свята Весни дві талановиті людини зробили чудовий подарунок шанувальникам високого і прекрасного. Йдеться про виставку «ЖІНКА ПОЗА ЧАСОМ» художниці Олени Кучерук і скульптора Влада Волосенка.
У святковій атмосфері її було відкрито у галереї «Хлібня» – дивовижному за енергетикою арт-просторі, який щомісяця гостинно відкриває свої двері перед відомими українськими митцями на території Національного заповідника «Софія Київська».
Виставка «ЖІНКА ПОЗА ЧАСОМ» – це море позитивних і радісних емоцій, яких так бракує кожному із нас по завершенню зими. Споглядаючи ці довершені жіночі портрети і скульптури, особисто мені хотілося співати серенаду дона Рікардо із кінофільму «Собака на сіні» :
«Венец творенья дивная Диана
Вы сладкий сон вы сладкий сон
Виденьями любовного дурмана
Я опьянен я опьянен
Венец творенья дивная Диана
Вы существо вы существо
В котором нет в котором нет
В котором нет в котором нет
В котором нет ни одного изъяна
Ни одного ни одного ни одного»
І це – справді так! Я вже давно не бачив картин і скульптур такого рівня довершеності, які б буквально «співали» радісний гімн жіночій красі і випромінювали справжню Любов. І ось що впадає у око : портрети талановитої художниці Олени Кучерук і скульптури талановитого скульптора Влада Волосенка (хоча, додам, на виставці також представлена і його портретна серія ню) взаємно доповнюють одне одного.
Це справді дуже цікавий і дещо неочікуваний мистецький «мікс», яких хочеться вітати – експеримент пройшов на ура. Воістину : коли живеш у згоді із собою, тобі під силу ладити із іншими.
Одним словом, особисто мені хочеться привітати цей гармонійний творчий дует із реалізацією їхнього сміливого і неочікуваного спільного проекту. Виставка «ЖІНКА ПОЗА ЧАСОМ» буквально приречена на успіх.
Адже кожна картина Олени Кучерук і кожна скульптура Влада Волосенка – це пісня безумомній любові Жінки і до Жінки. І ця любов – у кожному прояві жіночої суті. Тільки її важливо відчути, розгледіти і зрозуміти – як це судилося двом талановитим учасникам цього справді непересічного мистецького проекту!
Резюмую : був сам – раджу й вам! Знайдіть час,дорогі мої друзі, і завітайте на цю прекрасну виставку і до, і після 8-го березня. Живопис і скульптура ТАКОГО професійного рівня нікого не залишать байдужим. 100%. Перевірено власними очима і душею!
ДОВІДКОВО :
Жінка
є одним з головних мотивів і сюжетів мистецтва усіх країн і народів людства,
починаючи з палеоліту. В жіночих образах втілювалися поганські уявлення про
божества родючості і мудрості, духи річок, лісів чи полів. Зрештою, і Софія
Премудрість Божа багатьма християнськими філософами пов'язувалась з Жіночністю.
Коли ми торкаємося теми жінки в мистецтві, в уяві виникають асоціативні образи різних епох. Ідеї і формотворчі принципи Стародавнього Єгипту, античності, скульптурні і живописні здобутки епохи Ренесансу, формальні експерименти 20-го століття трансформуються пластичною свідомістю художників в осучаснені та архаїзовані образи.
Виставка
двох дуже відмінних один від одного митців є водночас єдиною за
чуттєво-емоційним наповненням. Цей мистецький дует славить вічну красу жінки,
яка уособлює ідею народження нового життя, оновлення, весни.
Жінка, як вершина творіння,
втілена в скульптурі Влада Волосенка та в кольоровій віхолі живопису Олени
Кучерук.
Для Влада Волосенка художньо-естетичним орієнтиром у творчості є людське тіло – критерій і мірило гармонії в мистецтві й пізнанні. Характер трактування форм, фактур, пропорцій людського тіла здатні виражати епоху так само яскраво, як поезія чи філософія. Мистецькі здобутки минулих епох трансформуються в свідомості сучасного художника, народжуючи нові, синтетично-архаїзовані образи. Узагальнені жіночі постаті та напівфігури є ствердженням первинного походження краси, сублімацією підсвідомої ностальгії за цілісністю світосприйняття, властивою архаїчним суспільствам.
Натомість жінка в полотнах Олени Кучерук мінлива, непередбачувана, як сама природа. Вона, немов написана весняними дощами, вільними краплинами фарби. Живописна частина експозиції вібрує окремими спалахами чистих кольорів, модуляціями відтінків і різноманіттям фактур. Кольоробачення – віддзеркалення емоцій художниці, якими вона заповнює простір картин. Це – як веселка після зливи.
Цілісне сприйняття світу, нерозривний зв”язок між видимим і невидимим відбиваються і у портретних творах О. Кучерук і В. Волосенка. Скульптурний і живописний світи –контраст буйної, фонтануючої стихії кольору і монохромної величі спокою.
#ВиставкаЖінкапозачасом #ЖІНКАПОЗАЧАСОМ #художникОленаКучерук #картиниОлениКучерук
#скульпторВладВолосенко #ГалереяХлібня #ВладВолосенко #НаціональнийзаповідникСофіяКиївська
Cергій Комісаров, шеф-редактор Інформаційного агентства УКРПРЕС-ІНФО