Несподівана радість, або – кілька слів про те, що відзначати  своє професійне свято краще не вдома на кухні, не в ресторані, а на роботі – з блокнотом і відеокамерою у руках! Зранку, в День працівників телебачення, радіомовлення і зв”язку, не чарку оковитої  піднявши, а подзьобавши традиційної  вівсянки із фініками і горішками, я чкурнув із дому до творчої майстерні Народного художника України Валерія Олександровича Франчука. Адже обіцяв моєму гарному приятелю і справді талановитому живописцю, що обов”язково зроблю про нього програму «Мистецька хвиля+» в переддень чергової персональної виставки Маестро, запланованої на 22 листопада у Першій муніципальній галереї Києва на Троєщині, по вулиці Теодора Драйзера, 6. Називається ця виставка «СИЛУЕТИ».

Вона є однією із складових великого мистецького циклу Валерія Франчука «РОЗГОЙДАНІ ДЗВОНИ ПАМ”ЯТІ». І присвячена ця виставка Лауреата Шевченківської премії в галузі образотворчого мистецтва  86-й річниці від початку Голодомору… Зрозуміло, що я не міг не приїхати на підготовку прес-анонсу до цієї події. Записали ми програму на одному диханні : Франчук – чудовий співрозмовник, це відомо всім. Слухати його можна годинами… І все, про що ми говорили у його майстерні цього листопадового ранку,  Валерію Олександровичу дуже і дуже болить. Адже про страхіття Голодомору в його великій селянській родині знають всі. І  не з переказів, а із власного гіркого досвіду…

1932-1933 роки були надзвичайно важким для української нації часом. В нашій державі, на такій багатющій землі, від голоду і злиднів померло від 7-ми до 10-ми мільйонів людей. Це не можна уявити нормальній людині, але факти – річ вперта… «Картинами, які побачать відвідувачі  виставки «СИЛУЕТИ», мені хочеться вклонитися  світлій пам”яті наших співвітчизників, які загинули у роки Голодомору, – сказав мені художник. – Це вже янголи, це вже не люди…

Протягом 27 років я присвятив цій трагічній темі більше 230 творів. Йдеться про живопис, графіку, скульптуру… У мене в руках – макет каталогу, це багаж моєї 27-ми річної діяльності щодо теми Голодомору в Україні. Каталог  на 100 відсотків готовий до друку. Але видати його на гора можливості немає. Як завжди не вистачає грошей… А мені так хочеться, аби не лише українці, а й люди у всьому світі дізналися про трагедію Голодомору! Я дуже хочу, щоб вони побачили і відчули через мої картини, що насправді відбулося на нашій рідній землі у ті часи лихоліття і геноциду  працелюбного, гостинного і щедрого душею українського народу… Моя ненька – живий свідок тих страшних подій. Вона все розповіла і мені, і братам  про трагедію Голодомору, яка відбувалася у неї на очах у Красилівському районі на Хмельниччині. І це все – через моє серце – перейшло у мистецький цикл «РОЗГОЙДАНІ ДЗВОНИ ПАМ”ЯТІ».

А коли ми остаточно завершили запис інтерв”ю і я почав збирати до рюкзака фото і відео камери, Маестро щиро посміхнувся і сказав : «Дякую, друже, що знайшов час, аби послухали мою сповідь про ті трагічні для нашої України літа… Ну, і як кажуть, по праці й шана… Тим більше, що трудилися ми разом на цій нелегкій мистецькій ниві… І, що характерно, трудилися  у День працівників телебачення, радіомовлення і зв”язку. Отож, прийми на згадку про нашу спільну роботу цю картину… Називається вона «Осіння елегія». Нехай її жовто-гарячі кольори зажди зігріватимуть тебе в стінах рідної домівки…»

Що я міг відповісти Валерію Олександровичу? Лише традиційне : «Дякую, Маестро!» Отож, друзі, програма про виставку «СИЛУЕТИ» – вже монтується. Незабаром ви побачите її у Соціальних мережах. «Проштовхнутися»  журналісту із такою програмою на комерційні канали практично неможливо. Кілька спроб вже було. ТОP – менеджери «буржуйських» каналів, загадково посміхаючись, відповідали : «Не формат… На цьому рейтинг не зробиш…» Напевно, не болить їм, не розуміють, чим став  Голодомор для України… Отож, нині вся надія на Інтернет і на Соціальні мережі. Вони – працюють.

 А краще – знайдіть час і завітайте на мистецький вернісаж Народного художника України Валерія Олександровича Франчука до Першої муніципальної галереї Києва на Троєщині у зазначений день о 17-й годині. Тоді ви зрозумієте, що САМЕ  хотів сказати Маестро своїми картинами «…і мертвим, і живим, і ненародженим».

#ВалерійФранчук #ВиставкаВалеріяФранчука #виставкаСилуети #ЦиклробітРозгойданідзвонипам”яті #ПершамуніципальнагалереяКиєва #СергійКомісаров #Мистецькахвиля+

Сергій Комісаров, шеф-редактор Інформаційного агентства УКРПРЕС-ІНФО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *