Творча зустріч у "Садибі Марчука"

В гості – до класного класика! Уточню : класика сучасного українського живопису, твори якого є окрасою більш ніж сорока музеїв світу. Шанувальники мистецтва, напевно, здогадалися : йдеться про Заслуженого художника України Анатолія Петровича Марчука. Цієї липневої суботи він запросив більше сотні друзів до своєї творчої майстерні. Але не на київському Подолі, а до тієї, яка називається «Садиба Марчука» і знаходиться у мальовничому селі Козичанка Макарівського району Київщини. Разом із художницею Ларисою Пухановою і скульптором Вадимом Жуковським ми приїхали до цієї казкової арт-резиденції на березі великого озера рано вранці. І побачили тут юрбу народу : ось скільки друзів у цього талановитого митця! Люди зібралися, аби подивитися,  як метр живопису проводитиме майстер – клас для художників – початківців із Ірпіня. А потім відбулося відкриття виставки акварелі Анатолія Марчука під просто неба. Чудові роботи! В них поєднана вітчизняна реалістична традиція і новітні пошуки як української, так і світової художньої школи.
Ці картини власник садиби розвісив на тині. Гарне поєднання :  прекрасні акварелі і дивовижні мальви… Бачу такий «мікс» вперше. Запало у душу. Не забуду.
А потім ми почали обговорення виставки широким загалом. Шану видатному художнику віддали його земляки, друзі,  відомі художники і графіки, які приїхали на творчий вогник із багатьох куточків країни. Анатолій Петрович буквально купався у водоспаді добрих і щирих слів на свою адресу. І, розчулений, відкрив нам одну із свої творчих таємниць. Тут,  на благословенній Макарівській землі, він нещодавно почав  малювати  цикл нових картин, об”єднаних однією назвою :  «Квіти України». Над кожною із них він працює протягом місяця… А то й більше.  Копітка, каторжна праця. Але воно того варте!  На акварелях Марчука квіти, і справді,  немов живі. Зайвий раз пересвідчився :  Анатолій Петрович є дивовижним колористом. Він добре «грає» фактурами, застосовуючи експресивне письмо, але не забуває і про деталі. Отож, на світ Божий з”являються маленькі шедеври. Це малярство свіжого і динамічного звучання, від якого важко відірвати погляд. Особливо – жінкам.
Поговорили про високе, а потім (народні традиції у Козичанці шанують і донині) ми якось непомітно всім миром  «перетекли»  до столу. Марчук – хлібосольний господар. Та й друзів у його селі чимало. І сусіди допомогли  художнику накрити щедрий український стіл на березі озера… Карасі, юшка, деруни, шашлики,  фарширований перець і баклажани… Ну, і про оковиту – а куди ж без неї? – ми також не забули. Випили за нашого друга, за його творче довголіття і за нові виставки… І пообіцяли – завітаємо до гостинної Козичанки  знову. Тим більше, що пан Анатолій запросив художників і журналістів не лише на пленер, а й на рибалку. Так що, Петровичу, чекайте гостей! Приїдемо обов”язково. Бо сьогодні, непомітно для решти гостей,  мої друзі  Лариса Пуханова  і Вадим Жуковський вже провели у Вашому рідному селі одноденний бліц – пленер. І додому поверталися із ескізами, які сто відсотково перетворяться на завершені роботи. Про деякі із них розкажу у наступній публікації! Обіцяю : вам буде цікаво…
Заступник шеф-редактора Інформаційного агентства УКРПРЕС-ІНФО Сергій Комісаров  

#

Leave a comment

1 Comment

  1. Чудове місце і дуже гостинний господар! Але в першу чергу Анатолій Марчук – це справді ТАЛАНОВИТА Людина! Пишаюся нашою творчою дружбою!

Send a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *